Сьогодні 79 день народження співака мого дитинства Валерія Маренича.

Валерій Маренич народився 1 січня 1946 року ( за паспортом) в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
З дитинства Валерій виховувався у пісенному середовищі. Тамара Олександрівна, його мати, працювала солісткою місцевого драмтеатру. В середині 40-х, коли фронт пішов на Захід, у складі театральної трупи виступала з концертами в госпіталях і лазаретах, згодом стала солісткою у Дніпропетровській філармонії. Петро Григорович, його батько, все життя працював на Криворізькому машинобудівному заводі, де був незмінним учасником духового оркестру.
Свій день народження Валерій Маренич по праву може святкувати двічі на рік. Він – із повоєнного покоління, якому батьки «літа купували». У ті роки чимало батьків, бажаючи, щоб їхня дитина довше залишалася при них, йшли на хитрощі – записували грудневих хлопців січнем. Січневих опісля на рік пізніше до армії забирали. У паспорті Валерія датою народження значиться 1 січня 1946-го. Та баба Люся (по материній лінії) якось зізналася йому, що насправді він з’явився на світ 14 грудня 1945-го.
Батьки потурбувалися, щоб кожен із синів, яких у сім’ї було троє, отримав музичну освіту. Валерій вивчився грі на кларнеті, Ігор – на баяні, Віталій – на тромбоні. У них цілком могло б скластися чоловіче тріо Мареничів, та доля розпорядилася по-іншому. Завадила армія, яка закинула Валерія до Східної Німеччини, Ігора – на Кубу, Віталія – до Угорщини. З музикою пов’язав своє життя лише Валерій.
Що ж до гри на гітарі та піснетворчості, то Валерій тут, хоч як дивно це звучить, – самоучка. Перші акорди показала йому мама, вона ж допомогла придбати навчальну (значно меншу за розмірами від звичайної) гітару. Інструмент досі зберігається у Кривому Розі як сімейна реліквія. Є у батьківській хаті й кларнет, грі на якому навчався майбутній народний артист.
Світ захоплень Валерія Маренича надзвичайно широкий. Він вивчився грі на багатьох музичних інструментах – освоїв кларнет, гітару, барабани, губну гармошку, органку (духовий акордеон), сопілку, най (паралельні сопілки). Свого часу малював картини та займався столярством.
Музичну освіту Валерій Маренич отримав у Луцькому культурно-освітньому училищі, яке закінчив у 1991 році.
У 1971 році Валерій Маренич разом з майбутньою дружиною Антоніною Сухоруковою організували співочий дует, який зайняв перше місце на огляді вокально-інструментальних ансамблів у м. Харкові. В 1973 році до дуету долучилась сестра Антоніни – Світлана, так з’явилось «Тріо Маренич». В репертуарі тріо були як народні пісні, так і авторські, в основному українською мовою. В 1979 році фірма «Мелодия» записала їх першу платівку «Поет Трио Маренич» , а «Укртелефільм» зробив її відеоверсію. В цьому ж році учасникам групи – Мареничу Валерію, Маренич (Сухоруковій) Антоніні та Маренич (Сухоруковій) Світлані було присвоєно звання Заслужених артистів Української РСР.
8 лютого 2003 року за вагомий особистий внесок у розвиток української пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність, Указом Президента України Валерію Мареничу присвоєне звання Народного артиста України.
З 2005 року Валерій Маренич виступає самостійно. За час сольної кар’єри він записав сім сольних альбомів, виступав з концертами в Борисполі, Броварах, Раві-Руській, Нововолинську та ще в десятках міст України.
У 2014 році Волинська обласна державна телерадіокомпанія підготувала і видала диск Валерія Маренича «Без тебе»: 21 композиція, записана на «живих» концертах та відеокліпи власного виробництва.
Зараз Валерій Маренич проживає у м. Луцьку де продовжує займатись музичною творчістю.