СУЧАСНА ПОЕЗІЯ.

ГАЛИНА КРУК.
30 листопада ювілей Галини Крук - відомої української поетки, перекладачки, волонтерки, лавреатки премії ім.Богдана-Ігоря Антонича, премії "Гранослов", премії Women in Arts 2023 у номінації "Жінки у літературі" та інших.
Галина Крук нагороджена медаллю "За сприяння Збройним Силам України". Вона допомагає українським захисникам ще з 2014 р., а з початком повномасштабного вторгнення збирає кошти на закупівлю найнеобхіднішого для військових у найгарячіших точках. Слово Галини Крук звучить на різних світових майданчиках, її цитують закордонні видання - скрізь, де можна озвучити питання, пов'язані з підтримкою українського суспільства, що опинилося у війні з рашистами: "Здебільшого західні країни дуже мало знають про українську культуру, а тому доводиться багато розповідати і часто починати із заповнення білих плям. Цей процес лише розпочався і, сподіваюся, триватиме в майбутньому. ".
Нещодавно Галина Крук здійснила місячний тур в США: "Я тут для того, щоб говорити про війну в Україні, щоб не давати забути про неї навіть тут, на Тихоокеанському узбережжі.". "Література посилює та доповнює те, що подають новинні ресурси, і часто працює як переконливіша та сильніша аргументація.", - вважає Галина Крук.
"Її поезія, суголосна часові та його випробуванням, пронизана болісним драматичним сумнівом у силі слова, яким насправді не можна ні відвернути смерть, ні воскресити загиблих, але яке здатне побачити світло у безоднях і висотах людського духу.", - Видавництво «Абабагаламага».
Народилася Галина Крук у Львові. Закінчила філологічний факультет Львівського університету ім.І.Франка і аспірантуру.
Вона - авторка низки поетичних збірок. Вірші і оповідання для дітей друкувалися в дитячих часописах та антологіях. Її поетичні і прозові твори увійшли до альманахів і антологій, перекладалися багатьма мовами.
"Галина Крук - письменниця, авторка віршів про російсько-українську війну, яка пише й рефлексує на теми втрат і насильства, часто їздить до прифронтових зон із допомогою та читаннями.", - UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні.
У жовтні цього року вибрані вірші Галини Крук стали частиною серії "Української Поетичної Антології" видавництва "Абабагаламага". До збірки увійшли нові поезії Галини Крук, створені впродовж останніх 10 років та деякі з попередніх видань.
У минулому році в США вийшла англомовна книжка Галини Крук "Прискорений курс з "Коктейлів Молотова", яка здобула перемогу на премії Sundara Ramaswamy Prize (Премія Сундари Рамасвамі).
"Література є чудовою візитівкою України, і хоч зараз ця увага до нашої літератури спричинена війною, все одно це дає можливість літературі промовляти на нас усіх, репрезентувати наш світогляд і ціннісні орієнтири, нашу історію і наші творчі пошуки. І для багатьох країн та народів твори про війну актуалізують їхні призабуті досвіди війни, дають шанс пропрацювати свої травми.", - Галина Крук.
Многая дліта!
***
а ми не народилися іще
у світі, переповненому жаху
нас із товарняків обабіч шляху
не викидали мерзлими кістьми
від автоматних черг лягли не ми
у власноручно викопані ями
не нас, як звірину, вели полями,
щоб розстріляти, щоб ніколи ми
не народились, не згадали, хто ми,
щоб ані титли, ниже тії коми,
щоб жоден з нас не вийшов із пітьми
предвічної. та спів бере за душу
й виводить по одному, хочеш? - мушу!
живи, живи за кожного, хто був
претекстом, передвісником, прелюдом,
останнім словом чи посмертним чудом,
мотивом, що не йде із голови
і крутиться, як платівка вціліла,
під голкою, що пришиває вміло
тих, хто - уже, до тих, хто ще живий
***
понíвечений цвіт
ні в чому неповинний
нерозповитий в вічності твоїй
з якого дерева зривати буде вітер
плоди, якщо вогонь попалить квіти,
і згине світ у зав'язі надій
я пробувала вгору говорити
слова важкі - вертаються назад
тут був наш сад. нехай не райський сад,
але у ньому жебоніли діти,
пташки шугали в віття і блакить
іще не знала, що аж так болить
що може ще стократ сильніш боліти
довершеності коло золоте,
невже тобі так байдуже до цвіту?
невже в природі можна замінити
людське створіння іншим?
хоч просте,
та неповторне, все бажає жити
я розкидаю вістюки на вітер
в надії, що хоч вітер проросте
Галина Крук
***
і ніби вигрібаю, але ні
знаходжу в кеші спогади сумні,
з минулого, яке не має дати
де сонця позолота із облич
стікає в тінь кімнати, вглиб полиць,
де книги ще стоять, немов солдати
а всіх цивільних просять перейти
в безпечне місце пам'яті, в мотив
коліс, що нам усім тепер за серце
куди податись безпритульним снам,
куди вертатись нам-уже-не-нам
де римські штори й місяця сестерцій,
де станція, що звалася "не плач",
де кішка, що не принесла калач,
де мати, що нікому вже не мати
у кожного своя стіна плачу,
приходжу в себе і мовчу, мовчу,
але болить, що не перемовчати
Галина Крук