Куянівський цукровий завод збудований в 1842 році поміщиком Іваном Андрійовичем Куколь – Яснопольським.
<img width="480" height="360" src="file:///C:/DOCUME~1/Admin/LOCALS~1/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image002.jpg" align="left" hspace="12" v
hapes="_x0000_s1026">
Завод бувпідприємством кріпосної мануфактури, де використовувалась праця кріпаків, застосовувалась порівняно нескладнатехнологія і пічне виробництво. Про Куянівський цукрозавод тих часів академікГ. К. Воблий у своїх нотатках писав: “ Цукроварня Куколь – Яснопольського –комерційна. До 1861 року вона стала відома зразковою організацією праці. Тутчастково використо
...Ещё
Куянівський цукровий завод збудований в 1842 році поміщиком Іваном Андрійовичем Куколь – Яснопольським.
<img width="480" height="360" src="file:///C:/DOCUME~1/Admin/LOCALS~1/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image002.jpg" align="left" hspace="12" v
hapes="_x0000_s1026">
Завод бувпідприємством кріпосної мануфактури, де використовувалась праця кріпаків, застосовувалась порівняно нескладнатехнологія і пічне виробництво. Про Куянівський цукрозавод тих часів академікГ. К. Воблий у своїх нотатках писав: “ Цукроварня Куколь – Яснопольського –комерційна. До 1861 року вона стала відома зразковою організацією праці. Тутчастково використовували панщину, економія постачала для цукроварні робітників,іноді до цукроварні прикріплювали необхідну кількість тягла, які працювали 1/3року”. Робітники на заводі працювали у дві зміни по 12 годин: І зміна тривала з12 години ночі до 12 години дня, ІІ зміна – з 12 години дня до 12 години ночі.
Куянівський цукрозавод того часу мав очеретяну огорожу, обмазану глиною.Біля заводу був один будинок для адміністрації. Основна робоча сила – кріпосніселяни сіл Смирнівка і Валіївка. Кріпаки викопали два ставки для потреб заводу.Заводські приміщення будувалися кріпаками.
Перший завод був порівняно невеликим, але забезпечити його сировиною звласної землі І. А. Куколь – Яснопольський не міг. Цукровий буряк дляпідприємства вирощували селяни навколишніх сіл. Завод мав 1427 десятин орноїземлі.
Після селянської реформи 1861 року цукроварню здали в оренду німецькомупідданому А. А. Бартельсу ( орендна плата складала 26 тисяч рублів за рік). У1869 році Іван Андрійович Куколь – Ясно- польський помер, власницею заводустала його вдова Елеонора Яківна ( у дівоцтві – Мартинсон ).
Завод помітно покращив свої показники роботи, орендар адміністратор посправах купець Андрій Андрійович Бартельс, директор заводу Брон ВікторовичПіотровський, хімік Володимир АвгустовичГейтман, інженер – технолог Антон Іванович Маркевич мали великі прибутки.
Перші достовірно відомі показники роботи цукрозаводу датуються 1881роком. Працювало на заводі 609 робітників, 53 – напівробітники, 100неповнолітніх. Сезон цукроваріння тривав 119,5 діб, потужність переробки задень складала 1773 берковці
(2904 центнери). За весь сезон булоперероблено 163400 пудів цукрового буряка, вироблено 15 фунтів ( 26765центнерів) білого цукру. Вихід цукру – 7, 5 %. Прибуто
...Ещё
Після селянської реформи 1861 року цукроварню здали в оренду німецькомупідданому А. А. Бартельсу ( орендна плата складала 26 тисяч рублів за рік). У1869 році Іван Андрійович Куколь – Ясно- польський помер, власницею заводустала його вдова Елеонора Яківна ( у дівоцтві – Мартинсон ).
Завод помітно покращив свої показники роботи, орендар адміністратор посправах купець Андрій Андрійович Бартельс, директор заводу Брон ВікторовичПіотровський, хімік Володимир АвгустовичГейтман, інженер – технолог Антон Іванович Маркевич мали великі прибутки.
Перші достовірно відомі показники роботи цукрозаводу датуються 1881роком. Працювало на заводі 609 робітників, 53 – напівробітники, 100неповнолітніх. Сезон цукроваріння тривав 119,5 діб, потужність переробки задень складала 1773 берковці
(2904 центнери). За весь сезон булоперероблено 163400 пудів цукрового буряка, вироблено 15 фунтів ( 26765центнерів) білого цукру. Вихід цукру – 7, 5 %. Прибуток орендарів – 171403рублів золотом. На заводі налічувалося 19 парових машин в 213 кінських сил, 4вакуума, фільтр – прес. Місцевих робітників в Куянівському цукрозаводі в сезон виробництва 1881– 1882 р.р. було 180 чоловік ( 20 – майстрів, 20 робітників, 40 майстрів дляремонту, робітників – 100). Інші робітники були найняті в Орловській, Могильовській та Чернігівськійгуберніях.
Про умови проживання найманих робітниківє згадка в “Cведениях о перемещении рабочих на сахзаводах»: «Казарма каменная большая в два этажа на 5 отделений, нары деревянные – старые,устроенные в два яруса. Казарма крыта соломой и не снабжена вентиляцией. Нанарах верхнего яруса всегда душно. По учёту завода на одного рабочего в казармеприходится 1,2 куба сажня воздуха.
2. Малая казарма сырая и грязная».
Якщо вірити документу (М. А. Топтигін «Ежегодник по сахарной промышленности за 1887 – 1888 г. г.,» (стр. 3, 96,242) у 1887 році на Куянівському цукрозаводі трапилася жахлива пожежа (“Заводсгорел и не возобновлён»). Про цю пожежу в селі ходять легенди і сьогодні.Куянівці переконані, що пожежа була влаштована навмисно власником цукроварніОлександром Петровичем Прянішніковим. Одружившись з донькою Елеонори ЯківниКуколь – Яснопольської Єлизаветі, Олександр Петрович став власником заводу.Розуміючи, що устаткування на заводі застаріле, він підмовляє валіївськихробітників, щоб ті підпалили
приміщення цукроварні (ще ранішепідприємство було застраховане).
В роботі М. А. Топтигіна «Ежегодникпо сахарной промышленности за 1899 – 1900г. г.»( стор. 738) знаходимо такі дані:
« 15 октября 1900 года.Для устройства и эксплуатации свеклосахарного и рафинадного завода при с. Куяновка(Андреевка) Сумского уезда Харьковской губернии, на принадлежащем Е. И.Прянишниковой участке земли, а также для устройства, приобретения иэксплуатации свеклосахарных и рафинадных заводов и др. местности Харьковскойгубернии учреждается товарищество на паях под наименованием «ТовариществоКуяновского свеклосахарного и рафинадного завода»
Примечание: Учредители Товарищества: женаинженера – технолога Елизавета Ивановна Прянишникова, отставной ротмистрИлья Дмитриевич Траскин, окончивший курснаук в Юрьевском университете, Вильгельм Адольфович фон Лоренц - Эблин и инженер– технолог Александр Петрович Прянишников.
Основной капитал Товариществаопр
...Ещё
приміщення цукроварні (ще ранішепідприємство було застраховане).
В роботі М. А. Топтигіна «Ежегодникпо сахарной промышленности за 1899 – 1900г. г.»( стор. 738) знаходимо такі дані:
« 15 октября 1900 года.Для устройства и эксплуатации свеклосахарного и рафинадного завода при с. Куяновка(Андреевка) Сумского уезда Харьковской губернии, на принадлежащем Е. И.Прянишниковой участке земли, а также для устройства, приобретения иэксплуатации свеклосахарных и рафинадных заводов и др. местности Харьковскойгубернии учреждается товарищество на паях под наименованием «ТовариществоКуяновского свеклосахарного и рафинадного завода»
Примечание: Учредители Товарищества: женаинженера – технолога Елизавета Ивановна Прянишникова, отставной ротмистрИлья Дмитриевич Траскин, окончивший курснаук в Юрьевском университете, Вильгельм Адольфович фон Лоренц - Эблин и инженер– технолог Александр Петрович Прянишников.
Основной капитал Товариществаопределяется в 400000 рублей, разделённых на 400 паёв по 1000 рублей каждый.
Примечание: Директор – распорядитель,заведующие и управляющие имуществами Товарищества должны быть русскимиподданными не иудейского исповедования».
Отримавши страховку, Прянішніков будує новеприміщення заводу, який стає до ладу в 1901 році. О. П. Прянішніков був головоюправління “Товариства Куянівського цукрового і рафінадного заводу”, членамиправління залишалися Вільгельм Адольфович фон Лорентц – Еблін та Ілля ДмитровичТраскін. Директором заводу став Адам Іванович Здановський, родич Прянішнікова (закінчив Харківський технологічний інститут), помічниками директора були ВікторПилипович Чорновольський (випускник Єлисаветградської гімназії) та ОлександрФранцевич Кульчицький ( випускник Київської гімназії), бухгалтером бувБуряченко Семен Данилович ( випускник повітового училища), завідуючий сировиною– випускник Сумського реального училища Вербицький Михайло Іванович.
В перший рік роботи новозбудованого заводу виробництвотривало з 15 вересня до 18 листопада 1901 р. ; було вироблено 19592 центнерицукру, вихід цукру складав 11, 69 % . Зарплата службовцям в 1901 році буланаступною: 4000 рублів за рік
отримав директор Здановський А. І., по 900рублів отримали помічники директора Чорновольський та Кульчицький, 1200 рублівотримав механік Пустовойтов, 660 рублів – хімік Костель, будівельник Вербицькийотримав 600 рублів, табельщик Калужніков – 320 рублів, бухгалтер Буряченко –1000 рублів, магазінер Святішенко – 480 рублів. Рядовому робітнику платили 4рублі 25 копійок на місяць( 33 копійки в день).
В 1903 – 1904 р. р. до заводу була прокладена залізнична колія від станції Торохтяний, нащо витратили 1606 рублів 10 копійок. Прибуток заводу склав 154151 рублі 64копійки.
У 1905 році підчас першої російської революції на Куянівському цукрозаводі відбувся виступробітників. Очолили його кочегари Антон Ковальчук та Пилип Сизоненко. Вонизагасили топки, забили двері в заводдошками і зібрали робітників на мітинг. Робітники припинили роботу і висунулиадміністрації такі вимоги: відмінити штрафи, підвищити зарплату робітникам на15 – 20 %, виписувати працівни
...Ещё
отримав директор Здановський А. І., по 900рублів отримали помічники директора Чорновольський та Кульчицький, 1200 рублівотримав механік Пустовойтов, 660 рублів – хімік Костель, будівельник Вербицькийотримав 600 рублів, табельщик Калужніков – 320 рублів, бухгалтер Буряченко –1000 рублів, магазінер Святішенко – 480 рублів. Рядовому робітнику платили 4рублі 25 копійок на місяць( 33 копійки в день).
В 1903 – 1904 р. р. до заводу була прокладена залізнична колія від станції Торохтяний, нащо витратили 1606 рублів 10 копійок. Прибуток заводу склав 154151 рублі 64копійки.
У 1905 році підчас першої російської революції на Куянівському цукрозаводі відбувся виступробітників. Очолили його кочегари Антон Ковальчук та Пилип Сизоненко. Вонизагасили топки, забили двері в заводдошками і зібрали робітників на мітинг. Робітники припинили роботу і висунулиадміністрації такі вимоги: відмінити штрафи, підвищити зарплату робітникам на15 – 20 %, виписувати працівникам жом, видавати робітникам по 2 фунти рафінадута 100 грамів чаю на місяць. Вимоги директор зоводу Здановський задовольнивнегайно, робота на підприємстві продовжилося. Про цю подію писала газета “Сумський голос” від 1 грудня 1905 року: «Кругом Сум идут замешательства. В Куяновке экономическиеи заводские рабочие предъявили ряд требований и грозят в случае не выполненияих забастовкой».
В 1906 році завод був застрахований в товаристві “Саламандра”, під часвиробництва цього ж року за 55 днів з 2 вересня до 28 жовтня на заводівипустили 27211 центнери цукру, вихід цукру – 13, 77 %.
З 11 вересня до 14 листопада тривав сезон цукроваріння на заводі в 1907році, було вироблено 34767 центнерів цукру, вихід цукру – 15, 60 %.
В 1908 році виробництво цукру тривало з 10 вересня до 3 листопада, вироблено 28113 центнерівцукру ( вихід цукру-
15, 55%).
В 1912 році сезон цукроваріння тривав х 18 вересня до 13 грудня,виготовлено 48790 центнерів цукру при виході цукру 13,21%. Завод цього рокувиділив 500 рублів для ремонту церкви Івана Воїна ( до 100 – річного ювілеюхраму). 100 рублів було виділено для потреб церковного хору, на 89 рублів булопридбано саджанці дерев для Куянівського парку, 603 рублі – для ремонту доріг,мостів, гребель.
В1914 році сезон цукроваріння продовжувався з 9 вересня до 6 грудня, цього рокуцукрового буряка на власних плантаціях завод не вирощував, сировина надходила знавколишніх сіл. Було вироблено цукру 58154 центнерів при виході цукру 14, 9 %.
10 листопада 1917 року з’їзд селянськихдепутатів Сумського повіту прийняв постанову про конфіскацію цукрових заводів імаєтків поміщиків, оголосив їх власністю народу. До 1918 року виїхали зКуянівка власники заводу , дирекція, пайщики. Нагляд за збереженням майна цукрозаводубуло доручено радам депутатів і заводським комітетам ( першим головоюзаводського комітету у травні 1917 рокустав Комарний Павло Арепійович). Завком організував воєнізовану охорону заводув кількості 30 чоловік під керівництвом Івана Прокоповича Негреби. У маєтку Куколь – Яснопольських – Прянішніковихорганізували радгосп.
На початку 1918 року в Куянівськийволості перемогла Радянська влада. Першим головою волосної р
...Ещё
В1914 році сезон цукроваріння продовжувався з 9 вересня до 6 грудня, цього рокуцукрового буряка на власних плантаціях завод не вирощував, сировина надходила знавколишніх сіл. Було вироблено цукру 58154 центнерів при виході цукру 14, 9 %.
10 листопада 1917 року з’їзд селянськихдепутатів Сумського повіту прийняв постанову про конфіскацію цукрових заводів імаєтків поміщиків, оголосив їх власністю народу. До 1918 року виїхали зКуянівка власники заводу , дирекція, пайщики. Нагляд за збереженням майна цукрозаводубуло доручено радам депутатів і заводським комітетам ( першим головоюзаводського комітету у травні 1917 рокустав Комарний Павло Арепійович). Завком організував воєнізовану охорону заводув кількості 30 чоловік під керівництвом Івана Прокоповича Негреби. У маєтку Куколь – Яснопольських – Прянішніковихорганізували радгосп.
На початку 1918 року в Куянівськийволості перемогла Радянська влада. Першим головою волосної ради обрали КирилаІвановича Костюченка.
16 січня 1919 року представник завкомуІван Матвійович Темний був делегованийна збори заводських комітетів цукрових заводів Сумського повіту, на якихдоповідав: ”На заводі є 150 тисяч пудів цукру. Є охорона з 30 чоловік. Є зброя.Однак залишається загроза розгрому маєтку. Просимо додаткової охорони, абизберегти цукор і заводський інвентар” (Сумський обласний державний архів, ф.2362, ОП. І, спр. 39, лист 62 ).
3 березня 1919 року в Сумах відбувся ІІз’їзд трудящих цукрової промисловості, на якому повідомлялося, що на цукровому заводів Куянівці проведено ремонт, обрано колегію і раду заводу, але матеріалів длявиробництва недостатньо.
Залишалася загроза бандитизму, охорона заводу посилювалася.Трудящим вдалося зберегти ресурси заводу неушкодженими навіть під часгромадянської війни. Після закінченнягромадянської війни в Куянівці налагоджувалося мирне життя. 8 липня 1920 рокуна цукрозаводі створений комуністичний партійний осередок ( секретар – ІванМихеєв). В 1923 році при Куянівському заводі розгорнула свою роботу комсомольськаорганізація (секретар – товариш Червоний).
Усередині 20 - х років закінчився відбудовчий період. Куянівський цукрозаводстав виробляти цукру стільки, як і в дореволюційні часи.
У 1926 році середньодобовапереробка буряків становила 4553 центнери. На заводі під час виробництвапрацювало 585 чоловік,
під часремонту – 173. (Коротенькі відомості про дієві пускові цукроварні в 1926-1927 р.р. // Супутник цукроробітника.- Київ: Комуніст, 1926).
Заводрозширювався і збільшувалася його потужність. Виробництво цукру було важливоюдержавною справою. Завод рятував куянівців під час голодомору 1932 – 1933 р. р.Жителі села в голодні роки харчувалися цукровими буряками, насінням буряка,патоку вживали замість цукру, їли навіть жом. В селі не пам’ятають жодного випадкуголодної смерті в роки голодомору, хоча в навколишніх селах люди помиралимасово.
1936рік виявився дуже посушливим. Посіви цукрового буряка знищив довгоносик. Площіпід буряком довелося пересівати. Запланованих показників у цьому роціКуянівський цукрозавод не досяг, але в наступні роки справи поліпшилися,господарство розвивалось, з’явилися нові машини, розширилися посівні площі,підвищувалась врожайність цукрового буряка.
Мирнапраця робітників цукрозаводу була порушена напа
...Ещё
під часремонту – 173. (Коротенькі відомості про дієві пускові цукроварні в 1926-1927 р.р. // Супутник цукроробітника.- Київ: Комуніст, 1926).
Заводрозширювався і збільшувалася його потужність. Виробництво цукру було важливоюдержавною справою. Завод рятував куянівців під час голодомору 1932 – 1933 р. р.Жителі села в голодні роки харчувалися цукровими буряками, насінням буряка,патоку вживали замість цукру, їли навіть жом. В селі не пам’ятають жодного випадкуголодної смерті в роки голодомору, хоча в навколишніх селах люди помиралимасово.
1936рік виявився дуже посушливим. Посіви цукрового буряка знищив довгоносик. Площіпід буряком довелося пересівати. Запланованих показників у цьому роціКуянівський цукрозавод не досяг, але в наступні роки справи поліпшилися,господарство розвивалось, з’явилися нові машини, розширилися посівні площі,підвищувалась врожайність цукрового буряка.
Мирнапраця робітників цукрозаводу була порушена нападом фашистської Німеччини наРадянський Союз 22 червня 1941 року. З20 вересня 1941 року до 3 вересня 1943 року Куянівка була окупована гітлерівськими загарбниками. В періодфашистської окупації Куянівський завод не працював. Устаткування заздалегідьвивезли до Казахстану, щоб не дісталося ворогу. Приміщення заводу німці не руйнували,поводилися як справжні господарі. Зрозуміло, вони планували залишитися тут житиназавжди.
307куянівців боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни з фашистськимизагарбниками, 271 чоловік не повернувся з війни. В пам’ять про загиблиходносельців в Куянівці у 1975 році відкрито меморіал; у його спорудженні активну участь брали робітники цукрозаводу.
Після визволення села віднімецьких окупантів з 1943 по 1945 роки проводилися роботи по відбудові тареконструкції Куянівського цукрозаводу. Особливого ремонту потребувалазалізнична колія до заводу, що використовувалася окупантами для підвезеннявійськового спорядження і боєприпасів та була частково зруйнована, а такожнадвірні споруди на території заводу, обладнання підприємства. За відноснокороткий період була проведена велика організаційна робота по підбору кадрів,особливо кваліфікованої робочої сили, а також по відбудові механізованої майстерні як бази для проведення іншихробіт. Завод почав працювати 17 березня 1945 року і переробляв цукровий бурякдо 27 квітня 1945 року ( 80822 центнери), виробив 2162 центнери цукру
привиході цукру 7,18 %. З 16 по 27 квітня цукру не одержували, виробляли тільки патоку.
Великуроботу проводив колектив заводу у післявоєнні роки. З 1956 року на заводіщорічно проводиться реконструкція і технічне переобладнання. За роки семирічки(1959 – 1965 р. р.) була проведена значна робота по нарощуванню виробничоїпотужності Куянівського цукрозаводу. З цією метою було повністю реконструйованобурякопереробний цех з встановленням у ньому буряконасосів, заміною мийки, бурякоелеватора,з установкою центробіжної бурякорізки, заміною дифузійної батареї на потужнішутощо. Була оновлена фільтропресна станція механічного очищення соків,установлені нові потужні парові котли, обладнання заводу було переведене наелектропривід. В 1965 році завод підключено до високовольтної лінії Білопілля –Куянівка (10 кВт). За семирічку значно покращилася технічна оснащеністьвиробничих процесів. Придбано 3 буртоукладочні машини для розвантажуваннябуряків і укладки його в кагати, 3 т
...Ещё
привиході цукру 7,18 %. З 16 по 27 квітня цукру не одержували, виробляли тільки патоку.
Великуроботу проводив колектив заводу у післявоєнні роки. З 1956 року на заводіщорічно проводиться реконструкція і технічне переобладнання. За роки семирічки(1959 – 1965 р. р.) була проведена значна робота по нарощуванню виробничоїпотужності Куянівського цукрозаводу. З цією метою було повністю реконструйованобурякопереробний цех з встановленням у ньому буряконасосів, заміною мийки, бурякоелеватора,з установкою центробіжної бурякорізки, заміною дифузійної батареї на потужнішутощо. Була оновлена фільтропресна станція механічного очищення соків,установлені нові потужні парові котли, обладнання заводу було переведене наелектропривід. В 1965 році завод підключено до високовольтної лінії Білопілля –Куянівка (10 кВт). За семирічку значно покращилася технічна оснащеністьвиробничих процесів. Придбано 3 буртоукладочні машини для розвантажуваннябуряків і укладки його в кагати, 3 тракторні лопати, грейферний кран. Призастосуванні навантажуючо – розвантажуючих механізмів рівень механізації важкихробіт підвищився на 55,1 % в 1958 році до 81 % в 1965 році, тобто ріст рівнямеханізації за роки семирічки склав 25, 9 %.
План поваловій продукції за семирічку виконано 2 грудня 1965 року. При плані 15966тисяч карбованців випущено продукції на суму 16459 тисяч карбованців, тобтоплан виконано на 103, 1 %. Цукру вироблено 970172 центнерів замістьзапланованих 965000 центнерів. Продуктивність праці за семирічку зросла на 8, 1%. В 1965 році завод переробив 1195 тисяч центнерів цукрового буряка і виробив159 тисяч центнерів цукру ( поточнийархів Куянівського заводу. Звіт планового відділу за 1965 рік ).
У 1963році стала до ладу парова турбіна ОР – 1,5, парові котли ДКВР 10/23 АТІ,що працювали на рідкому паливі (мазуту), встановлені 2 ємності для мазуту на 4000 тонн.
В 1971році побудована сировинна лабораторія, змонтована лінія РЮПРО.
В 1975збудований бурякоцех і введений в експлуатацію дифузний апарат АІ – ПДС –20.
В 1976році побудована нова газова піч об’ємом 90 кубічних метрів, реконструйованавипарна станція, збудована ЛЕП Білопілля – Куянівка з підстанцією на 35 кВТ.
Сморю я и радуюсь. МОЛОДЦЫ! Я далеко старше. Почти никого не узнаю. НО я даю себе слово .Я внесу свою лепту в это дело.Вспоминаю.вот эту вывеску КУЯНОВКА.С ертикальной надписью.Я власноручно изготовил я.На карусели . все сварочные работы выполнял только я.Вышку на ставку тоже я .еЕжегодное испытание карусели моё.Я не хвастаюсь Я вспоминаю сколько хороших дел мы делали для людей!и всё после работы! Всё поламали!
Комментарии 18
Большое спасибо. Интересно!!! а главное важно! Спасибо Вам!
Куянівський цукровий завод збудований в 1842 році поміщиком Іваном Андрійовичем Куколь – Яснопольським.
<img width="480" height="360" src="file:///C:/DOCUME~1/Admin/LOCALS~1/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image002.jpg" align="left" hspace="12" v
Завод бувпідприємством кріпосної мануфактури, де використовувалась праця кріпаків, застосовувалась порівняно нескладнатехнологія і пічне виробництво. Про Куянівський цукрозавод тих часів академікГ. К. Воблий у своїх нотатках писав: “ Цукроварня Куколь – Яснопольського –комерційна. До 1861 року вона стала відома зразковою організацією праці. Тутчастково використо
...ЕщёКуянівський цукровий завод збудований в 1842 році поміщиком Іваном Андрійовичем Куколь – Яснопольським.
<img width="480" height="360" src="file:///C:/DOCUME~1/Admin/LOCALS~1/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image002.jpg" align="left" hspace="12" v
Завод бувпідприємством кріпосної мануфактури, де використовувалась праця кріпаків, застосовувалась порівняно нескладнатехнологія і пічне виробництво. Про Куянівський цукрозавод тих часів академікГ. К. Воблий у своїх нотатках писав: “ Цукроварня Куколь – Яснопольського –комерційна. До 1861 року вона стала відома зразковою організацією праці. Тутчастково використовували панщину, економія постачала для цукроварні робітників,іноді до цукроварні прикріплювали необхідну кількість тягла, які працювали 1/3року”. Робітники на заводі працювали у дві зміни по 12 годин: І зміна тривала з12 години ночі до 12 години дня, ІІ зміна – з 12 години дня до 12 години ночі.
Куянівський цукрозавод того часу мав очеретяну огорожу, обмазану глиною.Біля заводу був один будинок для адміністрації. Основна робоча сила – кріпосніселяни сіл Смирнівка і Валіївка. Кріпаки викопали два ставки для потреб заводу.Заводські приміщення будувалися кріпаками.
Перший завод був порівняно невеликим, але забезпечити його сировиною звласної землі І. А. Куколь – Яснопольський не міг. Цукровий буряк дляпідприємства вирощували селяни навколишніх сіл. Завод мав 1427 десятин орноїземлі.
Після селянської реформи 1861 року цукроварню здали в оренду німецькомупідданому А. А. Бартельсу ( орендна плата складала 26 тисяч рублів за рік). У1869 році Іван Андрійович Куколь – Ясно- польський помер, власницею заводустала його вдова Елеонора Яківна ( у дівоцтві – Мартинсон ).
Завод помітно покращив свої показники роботи, орендар адміністратор посправах купець Андрій Андрійович Бартельс, директор заводу Брон ВікторовичПіотровський, хімік Володимир АвгустовичГейтман, інженер – технолог Антон Іванович Маркевич мали великі прибутки.
Перші достовірно відомі показники роботи цукрозаводу датуються 1881роком. Працювало на заводі 609 робітників, 53 – напівробітники, 100неповнолітніх. Сезон цукроваріння тривав 119,5 діб, потужність переробки задень складала 1773 берковці
(2904 центнери). За весь сезон булоперероблено 163400 пудів цукрового буряка, вироблено 15 фунтів ( 26765центнерів) білого цукру. Вихід цукру – 7, 5 %. Прибуто
...ЕщёПісля селянської реформи 1861 року цукроварню здали в оренду німецькомупідданому А. А. Бартельсу ( орендна плата складала 26 тисяч рублів за рік). У1869 році Іван Андрійович Куколь – Ясно- польський помер, власницею заводустала його вдова Елеонора Яківна ( у дівоцтві – Мартинсон ).
Завод помітно покращив свої показники роботи, орендар адміністратор посправах купець Андрій Андрійович Бартельс, директор заводу Брон ВікторовичПіотровський, хімік Володимир АвгустовичГейтман, інженер – технолог Антон Іванович Маркевич мали великі прибутки.
Перші достовірно відомі показники роботи цукрозаводу датуються 1881роком. Працювало на заводі 609 робітників, 53 – напівробітники, 100неповнолітніх. Сезон цукроваріння тривав 119,5 діб, потужність переробки задень складала 1773 берковці
(2904 центнери). За весь сезон булоперероблено 163400 пудів цукрового буряка, вироблено 15 фунтів ( 26765центнерів) білого цукру. Вихід цукру – 7, 5 %. Прибуток орендарів – 171403рублів золотом. На заводі налічувалося 19 парових машин в 213 кінських сил, 4вакуума, фільтр – прес. Місцевих робітників в Куянівському цукрозаводі в сезон виробництва 1881– 1882 р.р. було 180 чоловік ( 20 – майстрів, 20 робітників, 40 майстрів дляремонту, робітників – 100). Інші робітники були найняті в Орловській, Могильовській та Чернігівськійгуберніях.
Про умови проживання найманих робітниківє згадка в “Cведениях о перемещении рабочих на сахзаводах»: «Казарма каменная большая в два этажа на 5 отделений, нары деревянные – старые,устроенные в два яруса. Казарма крыта соломой и не снабжена вентиляцией. Нанарах верхнего яруса всегда душно. По учёту завода на одного рабочего в казармеприходится 1,2 куба сажня воздуха.
2. Малая казарма сырая и грязная».
Якщо вірити документу (М. А. Топтигін «Ежегодник по сахарной промышленности за 1887 – 1888 г. г.,» (стр. 3, 96,242) у 1887 році на Куянівському цукрозаводі трапилася жахлива пожежа (“Заводсгорел и не возобновлён»). Про цю пожежу в селі ходять легенди і сьогодні.Куянівці переконані, що пожежа була влаштована навмисно власником цукроварніОлександром Петровичем Прянішніковим. Одружившись з донькою Елеонори ЯківниКуколь – Яснопольської Єлизаветі, Олександр Петрович став власником заводу.Розуміючи, що устаткування на заводі застаріле, він підмовляє валіївськихробітників, щоб ті підпалилиприміщення цукроварні (ще ранішепідприємство було застраховане).
В роботі М. А. Топтигіна «Ежегодникпо сахарной промышленности за 1899 – 1900г. г.»( стор. 738) знаходимо такі дані:
« 15 октября 1900 года.Для устройства и эксплуатации свеклосахарного и рафинадного завода при с. Куяновка(Андреевка) Сумского уезда Харьковской губернии, на принадлежащем Е. И.Прянишниковой участке земли, а также для устройства, приобретения иэксплуатации свеклосахарных и рафинадных заводов и др. местности Харьковскойгубернии учреждается товарищество на паях под наименованием «ТовариществоКуяновского свеклосахарного и рафинадного завода»
Примечание: Учредители Товарищества: женаинженера – технолога Елизавета Ивановна Прянишникова, отставной ротмистрИлья Дмитриевич Траскин, окончивший курснаук в Юрьевском университете, Вильгельм Адольфович фон Лоренц - Эблин и инженер– технолог Александр Петрович Прянишников.
Основной капитал Товариществаопр
...Ещёприміщення цукроварні (ще ранішепідприємство було застраховане).
В роботі М. А. Топтигіна «Ежегодникпо сахарной промышленности за 1899 – 1900г. г.»( стор. 738) знаходимо такі дані:
« 15 октября 1900 года.Для устройства и эксплуатации свеклосахарного и рафинадного завода при с. Куяновка(Андреевка) Сумского уезда Харьковской губернии, на принадлежащем Е. И.Прянишниковой участке земли, а также для устройства, приобретения иэксплуатации свеклосахарных и рафинадных заводов и др. местности Харьковскойгубернии учреждается товарищество на паях под наименованием «ТовариществоКуяновского свеклосахарного и рафинадного завода»
Примечание: Учредители Товарищества: женаинженера – технолога Елизавета Ивановна Прянишникова, отставной ротмистрИлья Дмитриевич Траскин, окончивший курснаук в Юрьевском университете, Вильгельм Адольфович фон Лоренц - Эблин и инженер– технолог Александр Петрович Прянишников.
Основной капитал Товариществаопределяется в 400000 рублей, разделённых на 400 паёв по 1000 рублей каждый.
Примечание: Директор – распорядитель,заведующие и управляющие имуществами Товарищества должны быть русскимиподданными не иудейского исповедования».
Отримавши страховку, Прянішніков будує новеприміщення заводу, який стає до ладу в 1901 році. О. П. Прянішніков був головоюправління “Товариства Куянівського цукрового і рафінадного заводу”, членамиправління залишалися Вільгельм Адольфович фон Лорентц – Еблін та Ілля ДмитровичТраскін. Директором заводу став Адам Іванович Здановський, родич Прянішнікова (закінчив Харківський технологічний інститут), помічниками директора були ВікторПилипович Чорновольський (випускник Єлисаветградської гімназії) та ОлександрФранцевич Кульчицький ( випускник Київської гімназії), бухгалтером бувБуряченко Семен Данилович ( випускник повітового училища), завідуючий сировиною– випускник Сумського реального училища Вербицький Михайло Іванович.
В перший рік роботи новозбудованого заводу виробництвотривало з 15 вересня до 18 листопада 1901 р. ; було вироблено 19592 центнерицукру, вихід цукру складав 11, 69 % . Зарплата службовцям в 1901 році буланаступною: 4000 рублів за рікотримав директор Здановський А. І., по 900рублів отримали помічники директора Чорновольський та Кульчицький, 1200 рублівотримав механік Пустовойтов, 660 рублів – хімік Костель, будівельник Вербицькийотримав 600 рублів, табельщик Калужніков – 320 рублів, бухгалтер Буряченко –1000 рублів, магазінер Святішенко – 480 рублів. Рядовому робітнику платили 4рублі 25 копійок на місяць( 33 копійки в день).
В 1903 – 1904 р. р. до заводу була прокладена залізнична колія від станції Торохтяний, нащо витратили 1606 рублів 10 копійок. Прибуток заводу склав 154151 рублі 64копійки.
У 1905 році підчас першої російської революції на Куянівському цукрозаводі відбувся виступробітників. Очолили його кочегари Антон Ковальчук та Пилип Сизоненко. Вонизагасили топки, забили двері в заводдошками і зібрали робітників на мітинг. Робітники припинили роботу і висунулиадміністрації такі вимоги: відмінити штрафи, підвищити зарплату робітникам на15 – 20 %, виписувати працівни
...Ещёотримав директор Здановський А. І., по 900рублів отримали помічники директора Чорновольський та Кульчицький, 1200 рублівотримав механік Пустовойтов, 660 рублів – хімік Костель, будівельник Вербицькийотримав 600 рублів, табельщик Калужніков – 320 рублів, бухгалтер Буряченко –1000 рублів, магазінер Святішенко – 480 рублів. Рядовому робітнику платили 4рублі 25 копійок на місяць( 33 копійки в день).
В 1903 – 1904 р. р. до заводу була прокладена залізнична колія від станції Торохтяний, нащо витратили 1606 рублів 10 копійок. Прибуток заводу склав 154151 рублі 64копійки.
У 1905 році підчас першої російської революції на Куянівському цукрозаводі відбувся виступробітників. Очолили його кочегари Антон Ковальчук та Пилип Сизоненко. Вонизагасили топки, забили двері в заводдошками і зібрали робітників на мітинг. Робітники припинили роботу і висунулиадміністрації такі вимоги: відмінити штрафи, підвищити зарплату робітникам на15 – 20 %, виписувати працівникам жом, видавати робітникам по 2 фунти рафінадута 100 грамів чаю на місяць. Вимоги директор зоводу Здановський задовольнивнегайно, робота на підприємстві продовжилося. Про цю подію писала газета “Сумський голос” від 1 грудня 1905 року: «Кругом Сум идут замешательства. В Куяновке экономическиеи заводские рабочие предъявили ряд требований и грозят в случае не выполненияих забастовкой».
В 1906 році завод був застрахований в товаристві “Саламандра”, під часвиробництва цього ж року за 55 днів з 2 вересня до 28 жовтня на заводівипустили 27211 центнери цукру, вихід цукру – 13, 77 %.
З 11 вересня до 14 листопада тривав сезон цукроваріння на заводі в 1907році, було вироблено 34767 центнерів цукру, вихід цукру – 15, 60 %.
В 1908 році виробництво цукру тривало з 10 вересня до 3 листопада, вироблено 28113 центнерівцукру ( вихід цукру-
15, 55%).
В 1912 році сезон цукроваріння тривав х 18 вересня до 13 грудня,виготовлено 48790 центнерів цукру при виході цукру 13,21%. Завод цього рокувиділив 500 рублів для ремонту церкви Івана Воїна ( до 100 – річного ювілеюхраму). 100 рублів було виділено для потреб церковного хору, на 89 рублів булопридбано саджанці дерев для Куянівського парку, 603 рублі – для ремонту доріг,мостів, гребель.
В1914 році сезон цукроваріння продовжувався з 9 вересня до 6 грудня, цього рокуцукрового буряка на власних плантаціях завод не вирощував, сировина надходила знавколишніх сіл. Було вироблено цукру 58154 центнерів при виході цукру 14, 9 %.
10 листопада 1917 року з’їзд селянськихдепутатів Сумського повіту прийняв постанову про конфіскацію цукрових заводів імаєтків поміщиків, оголосив їх власністю народу. До 1918 року виїхали зКуянівка власники заводу , дирекція, пайщики. Нагляд за збереженням майна цукрозаводубуло доручено радам депутатів і заводським комітетам ( першим головоюзаводського комітету у травні 1917 рокустав Комарний Павло Арепійович). Завком організував воєнізовану охорону заводув кількості 30 чоловік під керівництвом Івана Прокоповича Негреби. У маєтку Куколь – Яснопольських – Прянішніковихорганізували радгосп.
На початку 1918 року в Куянівськийволості перемогла Радянська влада. Першим головою волосної р
...ЕщёВ1914 році сезон цукроваріння продовжувався з 9 вересня до 6 грудня, цього рокуцукрового буряка на власних плантаціях завод не вирощував, сировина надходила знавколишніх сіл. Було вироблено цукру 58154 центнерів при виході цукру 14, 9 %.
10 листопада 1917 року з’їзд селянськихдепутатів Сумського повіту прийняв постанову про конфіскацію цукрових заводів імаєтків поміщиків, оголосив їх власністю народу. До 1918 року виїхали зКуянівка власники заводу , дирекція, пайщики. Нагляд за збереженням майна цукрозаводубуло доручено радам депутатів і заводським комітетам ( першим головоюзаводського комітету у травні 1917 рокустав Комарний Павло Арепійович). Завком організував воєнізовану охорону заводув кількості 30 чоловік під керівництвом Івана Прокоповича Негреби. У маєтку Куколь – Яснопольських – Прянішніковихорганізували радгосп.
На початку 1918 року в Куянівськийволості перемогла Радянська влада. Першим головою волосної ради обрали КирилаІвановича Костюченка.
16 січня 1919 року представник завкомуІван Матвійович Темний був делегованийна збори заводських комітетів цукрових заводів Сумського повіту, на якихдоповідав: ”На заводі є 150 тисяч пудів цукру. Є охорона з 30 чоловік. Є зброя.Однак залишається загроза розгрому маєтку. Просимо додаткової охорони, абизберегти цукор і заводський інвентар” (Сумський обласний державний архів, ф.2362, ОП. І, спр. 39, лист 62 ).
3 березня 1919 року в Сумах відбувся ІІз’їзд трудящих цукрової промисловості, на якому повідомлялося, що на цукровому заводів Куянівці проведено ремонт, обрано колегію і раду заводу, але матеріалів длявиробництва недостатньо.
Залишалася загроза бандитизму, охорона заводу посилювалася.Трудящим вдалося зберегти ресурси заводу неушкодженими навіть під часгромадянської війни. Після закінченнягромадянської війни в Куянівці налагоджувалося мирне життя. 8 липня 1920 рокуна цукрозаводі створений комуністичний партійний осередок ( секретар – ІванМихеєв). В 1923 році при Куянівському заводі розгорнула свою роботу комсомольськаорганізація (секретар – товариш Червоний).
Усередині 20 - х років закінчився відбудовчий період. Куянівський цукрозаводстав виробляти цукру стільки, як і в дореволюційні часи.
У 1926 році середньодобовапереробка буряків становила 4553 центнери. На заводі під час виробництвапрацювало 585 чоловік,під часремонту – 173. (Коротенькі відомості про дієві пускові цукроварні в 1926-1927 р.р. // Супутник цукроробітника.- Київ: Комуніст, 1926).
Заводрозширювався і збільшувалася його потужність. Виробництво цукру було важливоюдержавною справою. Завод рятував куянівців під час голодомору 1932 – 1933 р. р.Жителі села в голодні роки харчувалися цукровими буряками, насінням буряка,патоку вживали замість цукру, їли навіть жом. В селі не пам’ятають жодного випадкуголодної смерті в роки голодомору, хоча в навколишніх селах люди помиралимасово.
1936рік виявився дуже посушливим. Посіви цукрового буряка знищив довгоносик. Площіпід буряком довелося пересівати. Запланованих показників у цьому роціКуянівський цукрозавод не досяг, але в наступні роки справи поліпшилися,господарство розвивалось, з’явилися нові машини, розширилися посівні площі,підвищувалась врожайність цукрового буряка.
Мирнапраця робітників цукрозаводу була порушена напа
...Ещёпід часремонту – 173. (Коротенькі відомості про дієві пускові цукроварні в 1926-1927 р.р. // Супутник цукроробітника.- Київ: Комуніст, 1926).
Заводрозширювався і збільшувалася його потужність. Виробництво цукру було важливоюдержавною справою. Завод рятував куянівців під час голодомору 1932 – 1933 р. р.Жителі села в голодні роки харчувалися цукровими буряками, насінням буряка,патоку вживали замість цукру, їли навіть жом. В селі не пам’ятають жодного випадкуголодної смерті в роки голодомору, хоча в навколишніх селах люди помиралимасово.
1936рік виявився дуже посушливим. Посіви цукрового буряка знищив довгоносик. Площіпід буряком довелося пересівати. Запланованих показників у цьому роціКуянівський цукрозавод не досяг, але в наступні роки справи поліпшилися,господарство розвивалось, з’явилися нові машини, розширилися посівні площі,підвищувалась врожайність цукрового буряка.
Мирнапраця робітників цукрозаводу була порушена нападом фашистської Німеччини наРадянський Союз 22 червня 1941 року. З20 вересня 1941 року до 3 вересня 1943 року Куянівка була окупована гітлерівськими загарбниками. В періодфашистської окупації Куянівський завод не працював. Устаткування заздалегідьвивезли до Казахстану, щоб не дісталося ворогу. Приміщення заводу німці не руйнували,поводилися як справжні господарі. Зрозуміло, вони планували залишитися тут житиназавжди.
307куянівців боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни з фашистськимизагарбниками, 271 чоловік не повернувся з війни. В пам’ять про загиблиходносельців в Куянівці у 1975 році відкрито меморіал; у його спорудженні активну участь брали робітники цукрозаводу.
Після визволення села віднімецьких окупантів з 1943 по 1945 роки проводилися роботи по відбудові тареконструкції Куянівського цукрозаводу. Особливого ремонту потребувалазалізнична колія до заводу, що використовувалася окупантами для підвезеннявійськового спорядження і боєприпасів та була частково зруйнована, а такожнадвірні споруди на території заводу, обладнання підприємства. За відноснокороткий період була проведена велика організаційна робота по підбору кадрів,особливо кваліфікованої робочої сили, а також по відбудові механізованої майстерні як бази для проведення іншихробіт. Завод почав працювати 17 березня 1945 року і переробляв цукровий бурякдо 27 квітня 1945 року ( 80822 центнери), виробив 2162 центнери цукрупривиході цукру 7,18 %. З 16 по 27 квітня цукру не одержували, виробляли тільки патоку.
Великуроботу проводив колектив заводу у післявоєнні роки. З 1956 року на заводіщорічно проводиться реконструкція і технічне переобладнання. За роки семирічки(1959 – 1965 р. р.) була проведена значна робота по нарощуванню виробничоїпотужності Куянівського цукрозаводу. З цією метою було повністю реконструйованобурякопереробний цех з встановленням у ньому буряконасосів, заміною мийки, бурякоелеватора,з установкою центробіжної бурякорізки, заміною дифузійної батареї на потужнішутощо. Була оновлена фільтропресна станція механічного очищення соків,установлені нові потужні парові котли, обладнання заводу було переведене наелектропривід. В 1965 році завод підключено до високовольтної лінії Білопілля –Куянівка (10 кВт). За семирічку значно покращилася технічна оснащеністьвиробничих процесів. Придбано 3 буртоукладочні машини для розвантажуваннябуряків і укладки його в кагати, 3 т
...Ещёпривиході цукру 7,18 %. З 16 по 27 квітня цукру не одержували, виробляли тільки патоку.
Великуроботу проводив колектив заводу у післявоєнні роки. З 1956 року на заводіщорічно проводиться реконструкція і технічне переобладнання. За роки семирічки(1959 – 1965 р. р.) була проведена значна робота по нарощуванню виробничоїпотужності Куянівського цукрозаводу. З цією метою було повністю реконструйованобурякопереробний цех з встановленням у ньому буряконасосів, заміною мийки, бурякоелеватора,з установкою центробіжної бурякорізки, заміною дифузійної батареї на потужнішутощо. Була оновлена фільтропресна станція механічного очищення соків,установлені нові потужні парові котли, обладнання заводу було переведене наелектропривід. В 1965 році завод підключено до високовольтної лінії Білопілля –Куянівка (10 кВт). За семирічку значно покращилася технічна оснащеністьвиробничих процесів. Придбано 3 буртоукладочні машини для розвантажуваннябуряків і укладки його в кагати, 3 тракторні лопати, грейферний кран. Призастосуванні навантажуючо – розвантажуючих механізмів рівень механізації важкихробіт підвищився на 55,1 % в 1958 році до 81 % в 1965 році, тобто ріст рівнямеханізації за роки семирічки склав 25, 9 %.
План поваловій продукції за семирічку виконано 2 грудня 1965 року. При плані 15966тисяч карбованців випущено продукції на суму 16459 тисяч карбованців, тобтоплан виконано на 103, 1 %. Цукру вироблено 970172 центнерів замістьзапланованих 965000 центнерів. Продуктивність праці за семирічку зросла на 8, 1%. В 1965 році завод переробив 1195 тисяч центнерів цукрового буряка і виробив159 тисяч центнерів цукру ( поточнийархів Куянівського заводу. Звіт планового відділу за 1965 рік ).
У 1963році стала до ладу парова турбіна ОР – 1,5, парові котли ДКВР 10/23 АТІ,що працювали на рідкому паливі (мазуту), встановлені 2 ємності для мазуту на 4000 тонн.
В 1971році побудована сировинна лабораторія, змонтована лінія РЮПРО.
В 1975збудований бурякоцех і введений в експлуатацію дифузний апарат АІ – ПДС –20.
В 1976році побудована нова газова піч об’ємом 90 кубічних метрів, реконструйованавипарна станція, збудована ЛЕП Білопілля – Куянівка з підстанцією на 35 кВТ.
Пожалуйста, прочитайте, дорогие земляки и расскажите нашу историю своим детям и внукам.
Может в этом тексте что-то не так, исправьте и уточните некоторые факты, буду рада вашему вниманию.
Пишите отзывы, если интересно, я добавлю продолжение.
Интересно и познавательно