Я без вагань люблю пташині мови -

ті щирі діалоги весняні,
немов би друге дихання, відколи
твій погляд перейняв мене в юрбі.
Ми якось зрозумілися мовчанням,
слова вмирали між цілунків й мрій.
Ти став моїм невтомним хвилюванням -
заряд адреналіну у крові.
Здавалось, що я все про тебе знаю,
твій аркуш біографії в думках.
На диво, я щодня тебе вивчаю
дописуючи ще й слої слова.
І хоч ми сваримось завжди даремно,
дитяча впертість - привід для сварок.
Я все одно люблю тебе як небо,
безкрає небо із мільйон зірок !!!
автор Наталія Масло