Як до Луцька з’їжджались монархи зі всієї Європи

У січні 1429 року у Луцьку сталася небуденна подія. До міста приїхали монархи з усієї Європи. Їхня зустріч тривала кілька тижнів. Такі події у середньовіччі ставалися дуже нечасто.
Чому європейські монархи вирішили зібратися і чому місцем зустрічі обрали саме Луцьк?
У той момент Європа переживала дуже велику кількість подій та кризових явищ, ліквідація одних держав, та поява інших, війна між Англією та Францією, економічні та релігійні проблеми.
Врешті-решт те, що накопичувалося упродовж попередніх 200-300 років, у якийсь момент вистрілило.
Цим пострілом стала підготовка до з’їзду правителів Європи, який відбувся у Луцьку.
З одного боку, Данія, Швеція і Норвегія на чолі із королем Еріком Померанським, у нього свої проблеми. З іншого – ганзейські міста-держави, розташовані вздовж Балтійського моря.
Натомість на півдні піднімаються турки-османи, які поступово рухаються в бік Європи, відбувається перша облога Константинополя, османсько-венеціанська війна… На сході Європи – татарська небезпека та поступове піднесення Москви.
Тобто зав’язувався вузол, який потрібно було розв’язати. Місцем зустрічі стала одна з найпотужніших держав, яка досягла у 1420-х роках піку своєї могутності – Велике князівство Литовське.
Столиця литовського князівства була у Вільно, а через Луцьк проходили зручні торгівельні шляхи.
Участь у цьому з’їзді брали правителі з Заходу та Сходу. Приймаючою стороною виступав литовський князь Вітовт Кейстутович і князі Острозький, Друцький, Четвертинський, Чорторийський, Сангушко - тобто весь масив литовської знаті.
Першим до Луцька 6 січня 1429 року приїхав польський король Владислав Другий (Ягайло).
22 січня, з запізненням, з’явився німецький король Сигізмунд І Люксембурзький, потім король Ерік VII Померанський, представники Тевтонського ордену, магістр Лівонського ордену, делегат від Папи Римського, посли імператора Візантії, посли правителя Молдавії Олександра І Доброго, великий князь московський Василь ІІ, московський митрополит Фотій, прибули навіть татарські хани Перекопської, Донської й Волзької орд.
В цілому до Луцьку, в якому у 1429 році проживало близько 10 тисяч городян, з’їхалось близько 15 тисяч іноземних делегатів, та їхньої свити.
Спеціально для приїзду гостей, в околицях міста розбудовувалось житло, частина слуг та делегатів залишилась на мисливських угіддях, частину розселили у навколишніх селах, в місті був організований грандіозний ярмарок.
Приїзд делегатів мав не тільки політичне, а й величезне економічне значення для всього міста та його околиць.
Одним з важливих питань, яке розглядалося під час Луцького з’їзду – питання коронації Вітовта Кейстутовича.
Тоді Вітовт Кейстутович мав титул Великого Князя, але не мав самостійності та суверенності, він хотів бути коронованим, як король литовський, чеський, руський та жемайтійський.
У разі його коронації була б створена нова держава - Литовське Королівство.
На з’їзді Вітовт щонайменше тричі підіймав питання своєї коронації. Німецький король Сигізмунд Люксембурзький дозволив Вітовту бути королем - це призвело б до відділення Литовського князівства від тодішньої Польщі та перетворення його у королівство, королем якого став би Вітовт.
Польский Король Владислав Ягайло теж був не проти відділення Литви та перетворення її в окреме королівство.
Проте польська знать протестувала, й на відміну від свого короля Владислава Ягайла була проти відділення Литви та не хотіла надавати Вітовту статус короля, оскільки б у разі відділення Литви вони б втратили давно наладжені економічні, політичні зв’язки у Литві.
Більше того, відділення Литви призвело б до втрати можливостей для Польщі просуватися на схід.
Питання коронації Вітовта призвело до того, що польська делегація виїхала з Луцька.
Проте рішення про коронацію ухвалили. Вона мала відбутися 8 вересня 1430 року у Вільно.
Але посольство з короною, яке Сигізмунд Люксембурзький відправив у Вільно, їхало через Польщу. І, невідомі польські шляхтичі побили послів та відібрали корону. Коронація не відбулася, а вже 27 жовтня 1430 року Вітовт помер.
Ще одне цікаве питання Луцького з’їзду – спроба розділити Молдавію. Тоді Молдавське князівство було на території теперішньої Молдови, Румунії та трохи України.
У 1412 році Молдавське князівство уклало угоду з Сигізмундом Люксембурзьким про допомогу у боротьбі з турками.
Та, коли дійшло до бойових дій, молдавани відмовляються.
Відповідно, Сигізмунд Люксембурзький піднімає питання про те, щоб розділити Молдавію на дві частини: між Угорщиною і Польщею.
Але в цьому питанні арбітром був Вітовт, і до розділу не дійшло.
Підбиваючи підсумки: Луцький з’їзд – це грандіозна подія для свого часу, але її наслідки були мінімальні
По-перше, королі не змогли домовитися з дуже багатьох питань, й на жаль, це ні до чого не призвело.
Але результатом зустрічі став великий позитивний економічний вплив на економіку тодішнього Луцька. Більше того, ця зустріч залишила згадки про наше місто у віках.
Картина: Артур Орльонов