МАТИ

Вона жила,- немов свіча згорала,
І молодість на човнику плила,
Душевну щирість дітям віддавала,
Сьогодні – в косах грає сивина .
І дивиться в дороги сіро – срібні
Матуся біля хвіртки край села:
Коли приїдуть знову її дітки,
Щоб хоч ще мить щасливою була.
Та дні ідуть, колесами гуркочуть,
Із вітерцем шепочеться сосна.
Діти прийдуть , любов′ю залоскочуть,
Ох не дарма на світі прожила.
30.04.2005 р Сокиряни