КОНВЕНЦИЯ О ВРЕМЕННОМ ВВОЗЕ (СТАМБУЛЬСКАЯ КОНВЕНЦИЯ)

Конвенция, принятая под эгидой Совета таможенного сотрудничества и включившая в себя положения многочисленных ранее принятых конвенций по вопросам временного ввоза. Заключена в Стамбуле 26 июня 1990 г. Вступила в силу 27 ноября 1993 г.
Государства, подписавшие Конвенцию, приняли на себя обязательства разрешать временный ввоз товаров (включая транспортные средства), перечисленных в Приложениях к Конвенции, при полном условном освобождении от уплаты ввозных пошлин и сборов и без применения импортных запрещений и ограничений экономического характера. При этом каждая договаривающаяся сторона имеет право обусловить временный ввоз товаров предъявлением какого-либо таможенного документа, предоставлением какой-нибудь гарантии, а также возможностью идентификации товаров по окончании временного ввоза.
Допускается переход права пользования режимом временного ввоза любому другому лицу, если это последнее удовлетворяет условиям, предусмотренным Конвенцией, и берет на себя обязательства первоначального бенефициара права временного ввоза.
Действие режима временного ввоза обычно прекращается с вывозом товаров, ввезенных в соответствии с процедурой временного ввоза. С согласия компетентных органов действие режима временного ввоза может быть прекращено путем помещения товаров в свободную гавань или зону, на таможенный склад или применения к ним режима таможенного транзита с целью их последующего вывоза или придания им любого другого разрешенного назначения.
Про приєднання України до Конвенції див. Закон N 1661-IV ( 1661-15 ) від 24.03.2004 )
Поправки до Конвенції див. в Документі ( 976_015 ) від 15.05.2014 }
Дата підписання: 26.06.1990
Дата приєднання України: 24.03.2004
Дата набуття чинності: 22.09.2004
ДОДАТОК C
ДОДАТОК ЩОДО ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБIВ
Стаття 7
Незважаючи на положення статті 5 цього Додатка:
a) транспортні засоби комерційного використання можуть
використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл
користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою
діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані
або постійно проживають на території тимчасового ввезення;
b) транспортні засоби приватного використання можуть
використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл
користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона
може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на
її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і
згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Обращайтесь в компанию Резар