зрештою, є така річ, як зараження мандрами, і це свого роду хвороба в основному невиліковна)))))
Доброго дня, дорогі друзі, однодумці та мандрівники!
Давно планую розповісти про нашу минулу подорож, та все щось заважало : то часу немає, то фотоапарат зламався, і більшість фото врятувати не вдалося...
Відразу скажу, що описана мною пригода стала своєрідним експериментом : хотілось випробувати себе, а ще знайти однодумців...
Та ось речі спаковані, а після знайомства з групою всі сумніви розвіялись - залишились лише очікування чогось незвіданого!
Рано вранці прибули в Ворохту. В призначений час нас зустрів гід Любчик і ми поїхали до "здійснення мрій"".......
І ось показалась ВОНА – найвища точка України - гора Говерла, вершина якої впиралась прямо в небо...
Наша група з 11 чоловік з гідом Любчиком почали підйом по складному маршруту. Підніжжя гори вкрито густим лісом, є гірська річка. Висока вологість, коріння дерев утворюють величезні східці, іти нелегко. Проходимо ліс, вже починають боліти ноги від ходьби на півшпагаті, тяжко дихати, втрачаємо двох членів нашої команди - а це, виявляється тільки початок шляху... Далі відкривається поляна зарослів ялівцю і дикої малини….А пейзаж…..дух захоплює!
Далі йти було ще тяжче: частина дороги була густо всіяна камінням , а частина дороги проходила майже вертикально. Вниз дивитись було страшно. Кожен участок шляху між короткими привалами доводилось себе заставляти іти далі, та думки про те, щоб здатись не було…
Весь підйом я думала: для чого я це роблю? Мені здається, що в кожної людини на цьому маршруті своя мотивація . Для мене головним було – це зусилля над собою,побороти невпевненість в своїх силах , фізичну втому, також це необхідність нових вражень, патріотичний порив (побачити свою Батьківщину з її найвищої точки).
Ось вже зовсім близько верхівка , піднімаємось,здається, з останніх сил…Ми на Говерлі! Емоції від підкорення цієї висоти дуже тяжко описати… Перша – це захоплення, ніби це ти не вершину підкорюєш, а щось змінюєш в себе в душі. Краєвид відкривається неймовірний: безкраї і могутні Карпати... В людей втомлені, але такі щасливі обличчя! Й тільки на вершині розумієш – це того вартувало!
Між іншим про погоду : сказати, що нам повезло, це нічого не сказати.Світило сонечко, вітру майже не було. Таке відчуття, ніби природа пожаліла нас мандрівників. Дякуємо!
В готель приїхали втомлені, тож повечерявши швидко заснули (розмови про місцеву дискотеку і танці до ранку так і залишились на стадії розмов….)
Вранці після ситного сніданку з суміші зарічненських (привезених з собою) і гуцульських страв, відчуваючи незначний біль у м’язах довго сперечались чи їхати на рафтинг….та все ж цікавість перемогла…
Наступною нашою пригодою був сплав на рафтах по Черемошу. Цікаво, неймовірно гарно й дуже непередбачувано!!! Описувати це немає сенсу – потрібно лише спробувати )))
Далі , по дорозі додому, завітали в Яремче на водоспад Пробій – найповноводніший каскадний водоспад Українських Карпат з безумною течією й неймовірним пейзажем…
Одразу біля водоспаду знаходиться сувенірний ринок Яремче. Чого там тільки немає! Увесь народний промисел Карпат, починаючи від вишиванок і закінчуючи сирами, медом і різноманітними алкогольними настоянками. Аж очі розбігаються!
Все дуже сподобалось, неймовірна природа й дуже душевні й колоритні люди. Від’їжджати не хотілось))))
Додому їхали вже друзями))) З задоволенням повторила б цю мандрівку!
PS : «гальорці» за неймовірний настрій окрема вдячність)))
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев