Фрага — село Рогатинського району Івано-Франківської області.

(З 1948 по 1993 рік совіти перейменували село на Ягодівку.) Була відпустовим місцем у другій половині XVII ст. Перша дерев’яна церква (згадується в 1573 р., стояла на високій горі, що зветься Скала), згоріла за часів Богдана Хмельницького, врятувалася лише ікона Пресвятої Богородиці, написана на полотні: ікона схожа на Белзьку (тепер Ченстоховську).
На місці спаленої церкви було збудовано невеличку греко-католицьку капличку, туди поміщено ікону, до якої зверталися з молитвами. Із поширенням розголосу про чудотворні властивості ікони її, за наказом дідича Яна Станіслава Яблоновського, у 1732 р. було перенесено до костелу бернардинського монастиря (спорудженого на кошти, виділені дідичами Станіславом Яном Яблоновським, його сином Яном Станіславом). Після скасування монастиря у 1790 р. ікону було перенесено до костелу в Бережанах. Українська громада, очолювана парохом Теодором Сціловським, підтримана власником села графом Віктором Баворовським, чинила спротив. За спогадами очевидців, коли монахи забрали ікону з села, люди 2 місяці бачили образ у сяйві над водою, де потім забило джерело. 1904 р. ікона повернулася разом із бернардинцями до Фраґи. Під час Другої світової війни монастир і костел були повністю зруйновані.
1942 р. Cкалу підірвали гітлерівці, джерело було знищене; потім цілюще джерело з’явилося на протилежному боці гори, досі оздоровлює людей. Недавно зафіксовано два випадки зцілення водою з цього джерела – одна жінка позбулася раку шкіри, в іншої відновився втрачений зір. Те, що Фрага розташована в геофізично особливій зоні, відчувається навіть без спеціальних приладів. Ті, хто часто мандрує трасою між Львовом та Івано-Франківськом, стверджують, що в полях під Фрагою можна побачити рухливі сяючі постаті. Вода з Фразької криниці лікує широкий спектр хвороб. Прихильники містичної екзотики полюбляють медитувати біля г. Скала в ніч повного Місяця. Деякі дослідники впевнені, що задовго до приходу монахів на горі було язичницьке святилище, присвячене місячному жіночому божеству, якому вклонялися давні жителі Опілля.