«Хата на тата» - для радіотелефоніста Надії це не якесь там телевізійне шоу, а звичайне життя жінки – військовослужбовця.

Два роки тому, вона підписала контракт і пішла служити до лав Збройних Сил України. За спиною залишилось виважене та прогнозоване до самої пенсії цивільне життя.
- Рішення було виваженим і прийнятим на родинній нараді, - каже Надія. – Адже всі ми розуміли, що у військової людини неспокійне життя, і тепер всі хатні клопоти ляжуть на плечі чоловіка.
Армійський хліб ніколи не можна було назвати солодким. А для жінки – військовослужбовця напевно він має свій особливий присмак. Бо так вже є в Українській ментальності, що жінка в більшості випадків, це берегиня сімейного вогнища. Вона не просто домогосподарка – вона душа всього дому, його суть. Тому під час тривалих відряджень в район проведення ООС, берегині у погонах, глибше переживають відрив від власної домівки та родинного затишку.
- Ну як можна лишатись дома, коли на нас напав ворог, - ділиться Надія. – Порадившись з чоловіком ми вирішили, що моя професія зараз краще підійде для служби. Але за потреби і він теж одягне однострій.
Кожного вечора вона чекає дзвінка з дому. Коли почує голос двох своїх діточок та коханого. Бо саме це і є сенс її життя, та й власне перебування тут – на передових лініях оборони України від російсько-терористичних військ.