Я закохався в неї тої ж миті І зрозумів, що це була вона... Коли під вечір, на ромашці в житі, Сиділа втомлена і, ніби, неземна... І я завмер,  і серденько завмерло, Завмерли всі думки мої, слова... Яка краса! Які на грудях перли ! Додолу схилена чарівна голова. Не втримавсь я, простяг до неї руку, (Відсохла, щоб мені вона була). Зірвалась злякано і зникла враз без звуку Моя ЛЮБОВ, ім’я якій БДЖОЛА. Василь Кирилюк   #музыка