У літні дні за доброю традицією зустрічаються колишні випускники багатьох шкіл району. Часто буває так, що однокласники в силу життєвих обставин навіть через півстоліття після закінчення школи бачаться вперше. Відразу не впізнають одне одного, але в спогадах шкільні роки швидко повертаються, пригадуються імена, обличчя, всі цікаві епізоди дитинства та юності. По-спражньому оцінюються наставники: учителі, класні керівники, завучі, директори. Звичайно, тепер багатьох згадують, на жаль, і хвилиною мовчання, бо самі вже за кілька десятків років після випуску зі стін рідної школи стали статечними й солідними чоловіками й жінками, дідусями й бабусями. Досягли життєвих вершин, створили міцні родини, стали мудрими людьми й досвід тепер передають онукам.
Нещодавно зустрілися й випускники Берестовецької середньої школи 1964 і 1974 років. Пригадали, якою була школа сорок, п’ятдесят років тому, що змінилося, що залишилося таким же, як і тоді. На перший погляд здавалося, що не підвладна часові стара шкільна липова алея, яка кожного року так само привітно зустрічає колишніх випускників. Правда, й віковічних дерев із часом стає менше, поволі всихають гілки, рідшають крони. Але ще досить липової приємної прохолоди, яка чарує всіх, кличе до себе. Найбільше полюбляють у цьому місці фотографуватися однокласники на згадку про зустріч.
Скажу відверто, що випускники 10-Б класу 1974 року мені найрідніші, хоча я й інших шаную та поважаю. Це був мій перший випускний клас, це була моя учительська молодість, період професійного становлення, пошуків стежин до дитячих душ. Звичайно, були помилки й розчарування, радість удач і перемог. Тепер мої діти, мої учні кличуть на зустріч, не забувають. Отож все склалося добре, як і годиться в житті.
21 червня з двадцяти восьми випускників прибуло до рідної школи всього одинадцять. Але це не зменшило радість зустрічі. Приємно, що поєдналися в житті, створили міцні родини однокласники Анатолій Дідик і Антоніна Міщенко, Володимир Солошенко й Лідія Гаркава.
Усі завдячують Вірі Кващенко за організовану зустріч. Якби не вона, жвава й активна, до речі, такою була й сорок років тому, зустрічі могло б і не бути.
Окрім тих, кого назвав, із однокласниками побачилися Віра Білоконь, Віра Мазур, Ольга Ткаченко, Валентина Петриченко, Петро Піддубний та Михайло Грицай.
Наступної суботи знову ожила липова алея коло школи. Зустрічалися цього разу випускники 10-А класу. Запросили й класного керівника Наталію Моренець. Незважаючи на поважний вік, Наталія Макарівна приїхала з Комарівки, щоб побачитись із своїми учнями, порадіти їхнім успіхам, поділитися спогадами.
Звичайно, найповажнішими і найбільш шанованими були п’ятидесятники. Їм шана за те, що вони через півстоліття зберегли пам’ять про школу, один одного і змогли зустрітися.
Згадати всіх випускників названих років поіменно не маю змоги. Але вони зможуть побачити себе на цих фотознімках і ще раз згадати про зустріч.
Ігор ФОЩАН.
Фото автора
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев