П Ротач.

Історико – краєзнавчий словник – довідник
«Талалаївщина»
(копіювала із газети «Трибуна хлібороба», десь 1990
років)
БЛОТНИЦЯ (тепер — Болотниця) —село, центр с/Ради, в минулому — центр волосного правління Прилуцьк. повіту, що знаход. за 16 в. од залізн. ст. Талалаївки, за 50 в. од Прилук і 20 в. од станової квартири у с. Іваниця. Тепер Б. знаход. за 18 км, від райцентру і за 9 км від однойменної станції. На межі XIX - XX століть в селі
було 2,5 тис, мешканців, в 1988 — лише
909 осіб. До революції в. Б. була церква, торгові крамниці, понад 30 вітряків, декілька олійниць. Село розташ. по обидва боки обмілілої те­пер р. Лисогору. Назва трактується по-різному. В довідниках XIX ст. зустріча­ється Болотяниця і Блотниця. Краєзнавець В. Дубинний пояснює топонім словом «болото». За народною вимовою Плотниця (з наголосом на И). Тобто походить від «плотник» (тесля). Старожили свідчили, що у Б. здавна було багато плотникі» («чи не півсела»). Про це
говорять і статист, дані за 1913
р., коли в селі було 27 плотників-теслів
(тоді як у Березівці 17, у Срібному
6). Очевидно, тут з давніх часів був осередок плотникування, звідки й виник відповідний топонім, аналог, значенню теслярня, плотня. Перша згадка в письм.
джерелах від нос. до 1629 та 1666 р.
Статист, дані 18 ст. свідчать, що в
селі, крім сел. дворів, були й козацькі.
В 1718 їх наліч. 39, в 1740 — 74, в
1780 — 65. Ймо­вірно, тут був козацький
курінь. В 1859 село складали 410
дворів з насел. 2086 осіб. І в цей
час насел, ділилось на два стани — селян- кріпаків і козаків. На поч. XX ст. це було вели­ке
село з насел. в 2947 душ, причому кількісно
козаки переважали селян. Жили
також євреї (16 дв.), дворяни тощо.
Землі населення мало 3156 дес, з них
орної 2409, під посівами,— 2171. Мався і мех. млин з олійницею і просорушкою з газогенератори. двигуном. Крім згаданих плотників (теслів), у селі було 18 кравців, 13 шевців, 7 кровельників (бляхарів), 5 ковалів, 136 ткачів (з них
— 132 жін,), був
столяр-краснодеревець,
слюсар, 2 овчинники, 9 займалося
«ізвозом»», 230 поденщи­ною, 43
різними «інтелігентними» ро­ботами. Не розшифровані заняття
інших 138 осіб (дані
за 1910 р.).
Відсутні дані про період УНР
(1917 — 1919). За офіц.
даними, радвлада перемогла 9. 1.
1918. Першим головою волуправи став М.
Журавель, секретарем О. Жоха (пізніше
— прокурор Талалаїаськ. р-ну). Перші голови ревкому Р. Бов­кун. А. Зарна (Кошовий). 1920 утвор. партосередок, 1924 — осередок КСМ, очолений Ф. Клочком. В 1924 сепо увійшло до новоутвор. Березівського р-ну. Тоді ж
утвор; комуна (в маєтку Грабба).
Масова колективізація поч. 1930 р.
Перші організатори к-пу: К. П. Макаренко, Я. С. Трохименко, Л. Ф. Шевченко, І. І. Кучеря. В проведенні колективізації брали участь комсомольці Ф. 3. Клочко, Ф. Г. Танцюра, О. Л. Максименко. У ЗО-х роках в селі діяло 4 колгоспи (по с/Раді — 7). У вересні 1941 почалась дворічна окупа­ція, під час якої було розстріляно го­лову к-пу «Червоний партизан» М. Пантилієнка, комуніста І. Трохименка та ін. В 1942 на
примусові роботи до Німеч­чини вивезли частину молоді. В конц­таборах, зокрема, Бухенвальді побу­вали М. П. Жоха, І. М, Лещенко, В. К. Бовкун, П. М. Шевченко та ін. Б. зві­льнили 17. IX, 1943
воїни стр. полку В. Є. Полетаева, У війні
брало участь 490 жителів села, 260 загинуло, 207 нагородж, орденами і медалями СРСР. Серед них — кавалери ордена Слави І. Н. Спілко, І. Д. Лещенко, Ф. П. Ма­каренко, М. Р. Шульга та ін. Встанов­лено пам'ятник на честі, загиблих фрон­товиків (1965). Після визволення Б. від­новились і утворились к-пи: «Вільне життя», «Пролетарський шлях», ім. Ста­ліна, «Радгосподар», «Червоне село», «Червоне життя»,
«Червоний партизан». Пізніше вони були укрупнені.
До 1988, коли було утворено Поповичанську с/Раду, на території Блотн. с/Р, існувало два к-пи — ім. Суворова і «Жовтень» (с. Поповичка). Тепер лише к-т, ім. Суворова, який очолює М. І. Люлька. Господ, спеціаліз. на вирощенні зерн, культур і цукр. буряків. В селі лікарня, ясла-садок, відділення зв'язку, буд. культури на 450 місць, бібл. —12 тис. книг і брошур, побут, майстерня. На терит, села розміщені цегельня (ра­йон, підпорядк.) і дільниця птахопідприємства. В 1990 став до ладу новий автоматичний
радіовузол. Спорудж. будинок для престарілих одиноких людей. До
дільн. лікарні та середн. школи к – п збудував півторакілометрову дорогу з
твердим покриттям. Всі відділення господ – ва сполучені з центром села асфальт.
дорогою. Довжина доріг з тверд. покр. В 1990 станов. 7 км. За самовід. працю в
селі нагороджені орденами і медалями СРСР Ф.П. Макаренко, М.П. Хмелько, М.Ф.
Лобода, Г.Н. Стеценко, Н.Г.Крівець, І.М. Лісовий, Д.М. Козін та ін.
Блотниця —
залізн, станція,, відкри­та 1832 на колишньому
роз'їзді № 32 залізниці Бахмач -- Ромни
— Кремен­чук. Звідси можна їхати на Київ, Моск­ву, Мінськ, Дніпропетровськ, Розміще­на. Розміщена
в с. Червоний Плугатар.
Блотницька
(Болотницька) середня школа
До 1917
р. селі
існувало дві школи — церковно-приходська
і земська. В зем.
ше. протягом 4-х років навчалося
60 хлопчиків (в приміщ, цієї
школи, .знаход. контора к-пу ім.
Суворова). Дівчатка навч, в церк-приходській. 1918
р, в селі утвор, дві шко­ли: 4-комплектна початкова для хлопчиків, друга — для дівчаток. Хлопч. навч. 113, , дівч. — 57.
1922 р. почала прац, 7-річка. В ній
прац. досвідчені педагоги С. М.
Лісовицький, І. І. Кучеря. 1933 в школі навч.
280 учнів, з 1936 —
450. В 1938 збудовано нове, 2-.поверхове.
приміщ. для середн, шк. Нині з
школі навч. лише 170 учнів. Ще до революції у земській шк. навч. €. В. Прохорович,
нині засл. лікар РРФСР, лауреат
Держ, премії. У Блотн. шк. навч. Щербина В. П.,
інж.-конструктор, випускн, Київ, ун-ту; М. Ф.
Бойко, рек­тор Харків, пед, інту; П.
В. Козинець, канд, т/н викл. Харків,
політехн. Ін-ту; І. В. Мазепа,, канд.
біолог, н., викл. Ки-їв. ун-ту та
ін.
БОЛОТНИЦЬКИЙ
АНСАМБЛЬ НА­РОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ.
Започаткував своє існування на, поч.
1930-х рр. Йо­го засновник М. С.
Кудренко грав на багатьох народн.
інструментах і вихо­вав не одне покоління
шанувальників музики. У 1950-х рр.
учасником ан­самблю був засл. прац.
культури Укр. РСР М. І. Литвиненко.
Пізніше ансамб­лем керував Д. М. Козін.
Учасниками були: учитель М. Л.
Шевченко, пенс, В. Я. Трохименко, дир,
сільськ. будинку культури А. І. Чикиш та ін. —- колгосп­ники, місцева інтелігенція. При Буд. культури існують також народний хор та вокальний ансамбль доярок, до складу якого входять К. І. Жоха, Г. В. Бабенко, Н. Г. Крівець,
К. П. Бабенко.
БОЛОТННЦЬКА ВЕРБА. Цій вербі, що росте
за околицею Болотниці, понад 150
років. Пам'ятає вона, як ходили селяни
чумакувати, відпочивали у за­тінку її кучерявої крони. Як проводжа­ли і
зустрічали болотницькі матері си­нів, чоловіків з війни. Як
чотири окремі колгоспи з'єднували
в один. Пам'ятає...
Тепер верба
оголошена природничо-історичним
пам’ятником і охороняється законом.