Матінко люба, не плач, бо то нині, … Лиш тіло моє привезли в домовині … Я ж, буду, матусю, завжди із тобою, … Хоч я і не зміг повернутися з бою … Із пекла отого, мов птахи, у вись, ...

Душі солдатські тоді понеслись … Горіло усе і пекло, і боліло … Матусю, не плач, то - лише моє тіло … Ворог кричав і радів, що нас вбито ... Мамо, неправда! Ми будемо жити!!! ... Будемо маками квітнути в полі, ... Будемо птахами линуть на волі, ... Будемо зорями падати з неба… Тільки не плач… Чуєш, мамо… не треба… Бо дух не здолати і душу не вбити! … Ми будемо вічно, матусенько, жити! ... / ЛІДІЯ ЯР /