Стрий і магдебурзьке право 4 частина

Інтереси ж українців-міщан в середньовічному Стрию вміло і настійливо відстоював радчий, згодом війт Василь Цибульчак. В “консенсі”, що ми його цитували вище — Базилій Цибулькевич.
Православні міщани-українці мали значний вплив в управі міста, ремісничих цехах, хоч організовувати їх мали право тільки міщани-католики. Українське населення Стрия в ХVІІ столітті мало своїх 5 церков, з яких дві — Успення Пресвятої Богородиці та Різдва Пресвятої Богородиці — в межах міста. Церкви утримувались самими міщанами-українцями. Існували також чотири українські православні братства, при яких існували школи, що стали важливими культурними осередками джерелом розповсюдження українських книг.
Братські школи, які підтримувались магістратом, давали непогану освіту. Чимало стриян-українців продовжували її в Києво-Могилянській академії, університетах Кракова і Варшави.
Та історія, мов колесо продовжувала рухатись вперед. Після першого поділу Польщі у 1772 році наше місто відійшло до володінь австрійських Габсбургів. Органи міського самоуправління ще деякий час діяли, але їхні повноваження поступово почали обмежуватись і вже у 80-х роках ХVІІІ століття магдебурзьке право припинило своє існування як форма самоуправління.
Саме завдяки магдебурзькому праву в Стрию утверджувались демократичні традиції, правова культура, елементи толерантності у співжитті різних народів. Воно було одним з найважливіших чинників інтеграції міста до європейської спільноти.