Стрий і магдебурзьке право 3 частина

“Середньовічна демократія” в нашому місті була значним стимулом для розвитку торгівлі і ремесел. У ХVІ столітті розвинулись склярський, бондарський, кушнірський, кравецький і ткацький, солодовицький цехи, кілька млинів, які мололи зерно та дробили дубову кору для вичинки шкіри. У стрийському музеї “Верховина” збереглися два унікальні документи, датовані 1547 та 1563 роками. Це грамоти короля Сігізмунда Августа. Одна з них надає право Кінорасу Балтазару та Бартоломею Кулі займатися шкіряним ремеслом, друга — надає права міщан громадянам-цеховикам, які цей промисел розвивали. Сам факт, що ці права надаються напряму королем, а не магістратом, говорить про значимість і престижність цього ремесла в ті часи.
А вступити в цех було дуже нелегко. Приймали майстрів тільки з доброю репутацією. Новоприйнятий вносив у загальну касу 10 золотих, півгрудки воску та давав обід для членів цеху. У ХVІ столітті Стрий стає значним торговельним центром. У другій половині століття з дозволу короля Стефана Баторія в місті з’являються євреї. Їм, за словами Фрідріха Ніцше, притаманний “геній відчуття грошей і терпіння”.
У додатках до книги польського історика Прохазки “Історія міста Стрия” є послання магістрату, датоване 19 лютого 1696 року, до польського короля Яна Собєського ІІІ (колишнього стрийського старости) з проханням затвердити рішення про перенесення ярмарків з суботи на вівторок, адже саме в суботу у євреїв — святий день, вони не можуть торгувати горілкою і вином, а це значно зменшує поступлення податків до міської скарбниці: “... ми визнали слушним, а особливо звернувши увагу на тяжкі часи, коли наші міщани обтяжилися боргами шляхетськими, щоб місто його королівської величності не розорити, а шляхта не отримала міські володіння...”.Підписане рішення (“консенс”) Ремігіаном Попєлем, війтом стрийським, Яном Барановським, бурмістром та радчими Базилієм Цибулькевичем, Яном Зицкі, Антоном Яховським, міським писарем.
Преференції, які надались єврейській громаді швидко призвели до її збагачення і зростанню політичного і фінансового впливу. Один з представників цієї стрийської громади Шмуель Хаймович в кінці ХVІ початку ХVІІ століття продавав за рік 18-20 тисяч бочок солі. Той же Прохазка пише, що стрийські євреї завдяки протекції вдови Яна ІІІ Собєського Марії Казимири повністю володіли торгівлею в місті, їм належала контора, через яку контролювалась торгівля з Угорщиною і Трансільванією. Вони швидко займали ключові позиції в міському магістраті, мали своє представництво в королівській канцелярії та польському сеймі.