Александр Сергеевич Пушкин "Станционный смотритель"... Произведение это читали, думаю, все. И смотрели кино. Каждый, я верю, в душе пожалел пожилого мужчину! Поздно опомнилась дочь, что отца она не навещала давно! Я в этом фильме, кроме того, усмотрел и другую идею: Тот молодой человек, от которого повествование шло, Скромный, стеснительный – девичьим сердцем не смог, не сумел завладеть он; Более наглому (немного нахальному) парню – тому, как всегда, повезло! Классика, сколько б веков ни прошло, не теряет свою актуальность! Скромный по жизни я... Нравилась девушка мне... Ну и что из того? Я не сумел ей признаться... А парень решительный, смелый, немного нахальный Смог увести у меня из-под
А ведь сегодня День объятий! А ведь сегодня день, друзья... Боюсь, меня лишь не понять вам: Я снова буду тосковать... Есть девушка любимая у каждого мужчины, У девушки - любимый молодой есть человек. А я скучаю... Есть на то причина! Рад буду встретить девушку - да так, чтоб на весь век! Ну, нет у меня девушки любимой... Мечтаю я о девушке такой! Сердечную мне девушку! Чтобы была душой красива! А в будущем - чтоб стала мне женой! Так всё же: есть ли девушка, которой одиноко? Ответь: каков нам смысл порознь скучать? И, если замуж ты пока что не готова, Не постесняйся просто лишь меня обнять! Ответьте: кто, как и я, сейчас в Луганске? Не дайте мне раскиснуть одному... Ска
Читав я, ніби більшість із чоловіків - Тих, хто самотній - щодо жінок, вважають: Нічого з того, що не перша він любов у неї, кого полюбив, А бути для дружини їй останньою любов'ю - так бажають. Щодо останньої любові - я вам так скажу: Чоловіки, як правило, раніше, ніж жінки, у більшості своєї, помирають... Твоя дружина швидко переступить вірності межу: Лиш пройде сорок днів, як ти помер, то іншого для себе відшукає. На мою думку, дівчина виходить заміж, то тоді Цей чоловік - любов'ю має бути її першою... Мені здається, що приємно відчувати: ти! Так, саме, ти, а не хтось інший... Чесно! Якщо ти наречена православна, Ти маєш бути недоторкана, цнотлива! Інакше - ти, скажу, не християнка...
Я дуже радий спілкуванню з православними людьми. Вони серйозні, скромні, доброзичливі, поганого не зроблять! Але, звичайно, не подобається, що вони Борця за справедливість – Леніна – не люблять. Я чув від них неодноразово балачки, Що ніби добре всім жилося при цараті. А декабристи?.. А також згадайте ви Дев'яте січня, рік тисяча дев'ятсот п’ятий… Були всі віруючими – і відвідували Храм, У школі всі вивчали Закон Божий… Але пияцтво процвітало – тут і там! Злодійство і подружня зрада… То чого же? Повірте: Ленін не бажав розправи! То що ж заповідав, що заподіяв Ленін? Лиш… «Відокремити, – казав він, – церкву від держави, І школу відокремити від церкви». Не тільки комуністи,
Усі ми віруючі люди – і відвідуємо храм. Ми дякуємо Богу, любимо людей ми. Так: хто дав право, перепрошую, нав'язувати нам, У Бога віруючим, втілювати політичні всі брудні ідеї? Шістнадцяте століття – уявляю – кожна із сім'ї – По святах і неділях всі разом ішли до храму. Були всі дружними – і називалися тоді Одним-єдиним словом: християни. Але настав тисяча шістсот шістдесят шостий рік – У ті роки був на чолі Патріарх Нікон – На Православ'я і Католицизм розділив Він віруючих... І відокремилася кожна із домівок... І це, скажу я, добрі люди, ще не все! Ішли до храму християни Православної віри У тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмому, в святковий день... А Патріарх, звичайно, у
Ну що ж, сорок чотири роки вже мені! Відсвяткував я День народження в суботу. Зустрінусь – думав я – з хорошими людьми, Але – майже ніхто до мене не прийшов, не поздоровив… А я хотів почути лагідні слова, А я жадав почути: «Ігорочок». Але – на День народження я знову сумував… Самотні в мене дні, самотні ночі… Не розумію тільки я: чому Не люблять мене, скромного, дівчата… Я так почути хочу: «Обніму!» Бо також заслуговую на щастя! Усе життя я всім допомагав, Казав я правду – і ніколи я не лестив! Нікого не образив і нічого не украв, І жодної дівчини не знечестив. Я часто чув – і, кажуть, недарма, Що в кожного поета складна доля! До серця близько все сприймаю я! І жорстки
Великий Жовтень! А за новим стилем – Сьоме листопада! Жовтнева соціалістична революція у цей день відбулась! І, скільки б років не пройшло, її ми будем святкувати! Давайте пригадаємо, що революція нам усім дала! В короткі строки була подолана дитяча безпритульність, Злочинності та хуліганству також швидко настав край. Акцент робивсь на добрі вчинки, на виховання – або їх сукупність. Не побиттям порушників закону, а добрим впливом! І це дало свій «урожай». Радянська школа була визнана найкращою у світі! Російська й українська мови, математика – окрім неділі – кожен день. Фізичне виховання, піонерські табори – для того щоб були здорові діти! Спортивні секції, гуртки за інтересами, музичні шк
Бородавченку Миколі Максимовичу (19.12.1914 - 25.09.1985) Микола Максимович Бородавченко – Студенти шістдесятих його знають, поважають! Це викладач найстарішого ВИШу, кафедри Російської мови та літератури, ветеран. Для всіх луганців чесна, принципова він людина, Для мене, окрім того, мій дідусь. У спілкуванні з ним, як п’ять хвилин, пройде година! Скільки гуляв я з ним – підрахувати не берусь! Дідусь Микола залишився справжнім комуністом! Жодного разу він не кинув мимо урни папірець, Не переходив він дорогу на червоне світло, Не йшов по витоптаній клумбі навпростець. Оцінював знання студентів чесно, принципово. Ніколи не дививсь: хто батько даного студенту або дід. Був щирим, добрим, ал
Уже пол-лета пролетело! Скоро август. А я не встретился, не познакомился ни с кем… И каждый раз я очень сильно огорчаюсь, Когда знакомство – словно замок на песке… Мне говорят: «Ты заведи себе болонку, Раз никого в Луганске не осталось из друзей». Но нет! Мне познакомиться б с прекрасною девчонкой – И с ней пойду я и в театр, и в музей! Ведь что болонка? С ней по парку прогуляюсь… Собака – друг. Согласен. Хорошо иметь друзей! Позвольте возразить – за что я перед вами извиняюсь – С девчонкой можно посетить вдвоём музей. Каким же образом мне познакомиться с девчонкой? Где встретить мне её? С каких мне слов начать? Как мне услышать её голос звонкий? – И перестану в одиночестве скучать.
Показать ещё