Голодомор

Голод, як млин, людей молов,
Ледь рухалася в жилах кров,
Життя притихло, почорніли хати,
Зосталось в муках помирати.
Пограбували нелюди, усе забрали:
Свідомою рукою смерть наслали.
Не торохтіли вже вози з снопами,
Просили хліба діточки очами.
Душа ледь-ледь жевріла у дитині-
Голод, як грім, валив життя Вкраїні.
Лишалась пригоршня муки в коморі,
Вкраїна гинула в голоднім морі.
Життя конало, сіялись хрести,
І Бог не міг це лихо відвести,
Рік тридцять третій. Голод в Україні.
Не забувайте, друзі, про це лихо нині!
Поки надія ще жиє
Ми не піраньї, не акули,
Чому про людяність забули?
Що мучить нас, що допікає,
Що доброти у нас не має?
Давайте краще в мирі жити,
Помиїв на людей не лити,
Ходити в гості до знайомих,
І почуватися, як дома.
Забаву із життя робити,
І оковиту в міру пити.
Поки надія ще жиє,
Сприймайте все життя як є!
Переживання
Чи були раніше довші дні!
А тепер чомусь короткі стали.
Мабуть більше часу ми у сні,
А на інше зостається мало.
Ніби все так само, як було,
Все ж ті самі ночі, дні, години.
В лихоманці місто і село,
Бо на різні справи мало днини.
Де усмішки лагідні, сумні?
У людей сердиті стали лиця.
Мчать ніби у дикім табуні,
І не можуть ні на мить спиниться.
Ніч коротка сили не дає,
І за день нічого не встигають.
Де спочинок?Може десь він є.
Всежиття про щось переживають.