Моя матуся постаріла

Солоний піт покрив чоло,
Звалилася на душу втома.
Раптом згадав своє село:
Живе в журбі матуся вдома.
Чому та молодість вже пролетіла,
Накрила голову хустина біла...
Все молить Бога за дітей,
А в її серці туги низка.
Бо так далеко живе десь
ЇЇ синок, її хлопчисько.
Чому та молодість вже пролетіла,
Накрила голову хустина біла...
Мені спокою не дають
ЇЇ роки, її тривоги.
Я своїй мамі дорогій
Низенько кланяюся в ноги.
Чому та молодість вже пролетіла,
Накрила голову хустина біла...
Вертай синок
Гуляє вітер у сінях,
На столі нова скатертина.
Колотить серце у грудях,
Вчувається вітання сина.
Тут пахне духмяно жасмин біля хати,
Гойдає надію старесенька мати.
Думки пригнічені, сумні,
А на обличчі смуга, старість.
Відкрила шибку у вікні,
Впустити в хату хоче радість.
Тут пахне духмяно жасмин біля хати,
Гойдає надію старесенька мати.
Там за вікном дурманить цвіт,
Сміється в небі миле сонце.
Вертай синок у рідний світ,
Не забувай мале віконце.
Тут пахне духмяно жасмин біля хати,
Гойдає надію старесенька мати
Важкий тягар розбий на серці,
Геть прожени старечу втому.
Віддай поклін до ніг низенький,
Вертай синок скоріш додому.
Тут пахне духмяно жасмин біля хати,
Гойдає надію старесенька мати
Десь за Дніпром
Десь за Дніпром сонце сідає.
Милішу тебе ніхто не знає.
Де верби плачуть у вічній тузі,
Подає промінь, гасне у лузі.
Десь за Дніпром моя єдина,
Барвиста мила моя Вкраїна!
Втебе хустина шалінова,
Запаска вишита чудова,
Щира усмішка чарівна,
На світі ти така одна!
Десь за Дніпром моя єдина,
Барвиста мила моя Вкраїна!
Розквітла буйно молода врода,
Горнешся сонцем ти до народу.
Вміхнися щиро, забуть про тугу.
Даруй свободу, як пісню другу.
Десь за Дніпром моя єдина,
Барвиста мила моя Вкраїна!