Про що курличуть в небі журавлі,

Вертаючись із вирію додому?
Чи не про те, як на чужій землі
Почули мову, змалечку знайому?
Про що вітри шепочуть навесні,
Перелетівши океани сині?
Чи не про ті окрилені пісні,
Що линули удаль від України
З любов'ю і журбою наодинці,
із невмирущим словом Кобзаря,
Ми, українці,- всюди українці,
Допоки світить нам одна зоря!
Живуть землі співучої сини
В Америці, Канаді й Аргентині.
Їм сняться рядні села і лани,
І очі Мавок незбагненно сині.
Летять роки, як сиві журавлі,
Немов журба, сльоза ляга на вії,
І не дає заснути до зорі
Щемлива, наче пісня, ностальгія...
Летіть, летіть нестримні журавлі,
Через усі держави і кордони,
Несіть привіт від рідної землі
Усім, хто в неї вірив безборонно,
Усім, хто зміг у серці зберегти
І землю ту, і мову ту єдину
Хто крізь усі негоди і світи
В собі проніс любов до України.
06.05.2011 13:26