Мама - красива і сива, як доля

У ці весняні святкові дні щиросердні слова хочу мовити на адресу мам: живих і тих, хто пішов Божим шляхом. Мама, ненька, стільки вона звідала на своєму віку! Бігала споришами, ходила стернею голодного 33-го, летіла по шовкових травах на побачення до коханого, пізнала гіркий хліб чужини – у кожної своя доля. Було дуже тяжко, але вони вижила, народили діток, викохали, випестили й провели у далеку дорогі – на зорі, на світанні, витираючи крадькома зрадливу сльозу. Отак і стоять перед очима, як тополя, із рушничком – вишиваним і білим, як обличчя, тулячи його тремтливими руками до грудей. А на весіллях своїх дітей та онуків, ненька завжди кажуть гарні мудрі слова. Скажімо, ось такі: «Людський вік — як календарний рік, має чотири пори: весна — безтурботне дитинство й молодість; літо — пора, коли людина трудиться на благо своєї сім’ї та Вітчизни; осінь — пожинає плоди власної праці, а зима — це старість, коли так потрібні тепло, ласка й турбота від дітей, онуків та правнуків». Любі наші матусі, бабусі, прабабусі! У Вас усі ці чотири пори були щедрі й щасливі, бо так хотіли, щоб і ми були освячені Вашими щедротами та турботою. Господи, як би нам хотілося, щоб Ви жили вічно, щоб повсякчас зустрічали щедрим столом, тулилися долонями наших і онуків голівок, щоб, уквітчені рушниками, співали бажаних пісень. Адже, доки Ви, матусі, в нас є, ми залишаємося дитиною.
Шукаймо рай у ніг ще живих матерів своїх!
P.S. Дивіться відео.