Воспоминания , одним словом .

Кто первый?

Было спокойно, солнечно, пропитанно энергией какого-то света... Такого больше нигде не было...

Самые тёплые 4 года в моей жизни... Очень часто вспоминаю и Руфину Ивановну, и Войцеховскую Б.М. (какие были ууроки литературы!!!!), и громкий голос Вагановой В.П., и классного руководителя Дудникову И.И. (биология прошла мимо нас), и Чупик Л П. (как же  мы "любили" её ТОМ), и Кобенька Г.В. (он всегда отпускал нас за галетами  напротив в кафе), и колхоз  в селе Правдино Херсонсой области, и практику в Ботаническом саду (мы учили даже "Основы сельского хозяйства&quot

Я вступала в педагогічне училилище №1 в 1991, а закінчила 1996-му коледж, і тільки щойно, зайшовши на цю спільноту дізналася, що його понад 3 роки вже не існує. Наш курс перший, який таки отримав перші дипломи, на яких було написано "диплом бакалавра".

Після школи це було місце, у якому дійсно навчали, у якому було важко і цікаво. Ніколи не забуду математики бай Пащенко, історії - Руфіни Єгорівни, літератури - Зої Кучерявої.

Тут все починалося... Де мої 14 років... Тут було все... Тут були перші втрати. Шарапову - нашу першу класну даму - поховали на 2-му курсі, а КАтерину Шурупову, яка прийшла на її місце - через рік, як ми закінчили... Тут було і моє перше кохання, яке згодом у цьому ж коледжі викладало історію...

Тривалий час працювала у видавництві на вул. Стрілецькій, часто проходила повз пожарище, яке зіяло на Вороського, 2, яке пустими вікнали не хотіло нагадувати наш коледж... Гадалося все: перенесуть, переформують, заберуть будівлю, але так, щоб закрити... І у страшному сні не привиділося б...

Моя родная группа 818-848 (выпуск 1989 года), а давайте попробуем собраться.... ведь жизнь такая непредсказуемая штука... да и не виделись больше 20 лет.....