В часи Другої Світової війни тут був пункт переправи худоби через річку. Німці взяли село лише з п'ятої спроби. Партизанський загін села очолив Пасько М. Т. Деякі партизани, що потрапили в полон і дісталися Німеччини, приєднались до загонів опору Франції. 28 вересня 1943 року Радянські війська звільнили Гребені від фашистської окупації, але скоро німецькі війська повернули його собі, хоча 6 січня 1944 року їх звільнили остаточно. У село повернулись герої Радянського Союзу Козлов Д. М. і Тутученко С. П. та кавалери Орденів Слави ІІІ ступеня Басан П. С., Вознюк М. К., Кисленко М. П., Малигін П.І., Михеєв С. Ф., П'юра А. М., що брали участь у параді на честь перемоги. В 1951 році в Гребенях відкрили бібліотеку. 9 травня 1957 року було відкрито пам'ятники на братських могилах. У 1958 році колгосп отримав перехідний Червоний прапор за високий врожай цукрового буряка.
Почались повстання і влада знов надовго не затримувалась. Після перемоги комуністів був проведений розподіл землі комісією в складі з Козинцем Ф. О., Купрієнко В.І. та Гамариса М. О. На Дніпрі була організована річкова міліція. Головами сільради були призначені спершу Шевченко П. Г., потім Вознюк Г. Г., згодом — Гамарис І.О., Кияниця В. Г., Михайличенко П.І., Кирпач, Назаренко П. С. та Хоменко Т. М. Колгосп назвали «Червоний промінь». У 1937 році побудували першу глиняну корівню, у 1938 році — зерносховище з цегли, у 1939 році — свинарню, кузню і пожежне депо. Восени 1938 року колгосп купує першу вантажну автомашину ГАЗ-А. У Радянсько-Фінській війні брали участь Кас'яненко М. А., Бондаренко І.Д. та Купріянко А. Ф., що отримав Орден Червоного прапору, який йому вручив М.І. Калінін. На той час парторганізація була об'єднана з парторганізацією с. Юшки.
Спочатку село керувалося Ржищівським маєтком, бо належало до Ржищівської волості, потім перейшло до пана Билинського, згодом до Бурковського, потім — Ждановського. 1729 року збудували церкву, що згоріла і на її місці створили нову. У 1900 році була збудована школа грамоти, що згодом перетворилася на трирічну церковно-приходську школу. В тому ж році відкрили цегляний завод, який скоро обвалився разом з берегом у Дніпро. Під час Громадянської війни влада багато разів переходила з рук у руки. Ржищів захопила банда Цмакала, брат якого С. Боцвін жив коло Янчі і переховував місцевих бандитів
Гребе́ні — село в Україні, Кагарлицького району Київської області. Населення становить 555 осіб. Назва села походить від слова гребінь (хвилі).
Історія села
У III тисячолітті до н. е. на території села Гребені існувало поселення стародавніх людей Трипільської культури, знайдене академіком АН УРСР С. М. Бібіковим.
Село розташоване на правому березі Дніпра біля урочищ Солом'янка, Виноградне, Янча, де ховались розбійники. Їх місце дислокації обумовлювалось тим, що тут проходив південний шлях з Києва. У ХІV ст. тут знаходився польсько-литовський замок, що слугував захистом від Кримського ханства. З 1686 по 1971 рр. тут була державна прикордонна застава між Росією і Польщею. Під час Коліївщини тут була «могила», що попереджала про наближення каральних загонів. В 1793 році Гребені перейшли під владу Росії.
Гребені Регіон Київська Район/міськрада Кагарлицький Рада Гребенівська сільська рада Код КОАТУУ 322228280 Основні дані Населення 555 Площа 2,117 км² Густота населення 262,16 осіб/км² Поштовий індекс 09211 Телефонний код +380 4473 Географічні дані Географічні координати 50°1′12″ пн. ш. 30°58′12″ сх. д. Середня висота над рівнем моря 181 м Місцева влада Адреса ради 09261, Київська обл., Кагарлицький р-н, с.Гребені, вул.Київська , тел. 3-01-83
з Ярославовими часами дехто з вже офіційних істориків пов’язує назву місцевого заповідного урочища «Янча» (нині це – «Ржищівській ландшафтний заказник обласного значення», що обіймає у собі заліснені придніпровські кручі правобережжя між Ржищевом та Гребенями включно). За цією версією буцімто мала у тому заповідному лісі свій невеликий маєточок одна з княжих фавориток, Янка-Йванка, в котрої (вже за легендами) частенько гостював Великий князь Київський. І приїжджав князь до Янки тільки коли здоров’я підупадало. Ще є переказ про це, начебто «…Янка не була князівською коханкою, а була однією з останніх волхвинь, що зналися на травах цілющих, а Ярослав Хитрий вчащав до неї виключно за лікуванням, бо кульгавим, калікою був мало не від самого народження. І дуже дошкуляло йому те каліцтво. А Янка могла своїми травами послабити біль. Ось і внадився до неї князь «за здоров’ям». На користь правдивості цієї версії та дотичних переказів про Янку-Йванку, начебто, свідчать знахідки наприкінці 70-
...Ещё
з Ярославовими часами дехто з вже офіційних істориків пов’язує назву місцевого заповідного урочища «Янча» (нині це – «Ржищівській ландшафтний заказник обласного значення», що обіймає у собі заліснені придніпровські кручі правобережжя між Ржищевом та Гребенями включно). За цією версією буцімто мала у тому заповідному лісі свій невеликий маєточок одна з княжих фавориток, Янка-Йванка, в котрої (вже за легендами) частенько гостював Великий князь Київський. І приїжджав князь до Янки тільки коли здоров’я підупадало. Ще є переказ про це, начебто «…Янка не була князівською коханкою, а була однією з останніх волхвинь, що зналися на травах цілющих, а Ярослав Хитрий вчащав до неї виключно за лікуванням, бо кульгавим, калікою був мало не від самого народження. І дуже дошкуляло йому те каліцтво. А Янка могла своїми травами послабити біль. Ось і внадився до неї князь «за здоров’ям». На користь правдивості цієї версії та дотичних переказів про Янку-Йванку, начебто, свідчать знахідки наприкінці 70-х років минулого сторіччя в Янчі залишків невеликого городища-поселення часів зародження Київської Руси (Зарубинецької культури) й пізнішого, курганного язичницького могильника середини ХІ-го століття, а також назва одного з порівняно ближніх до цього лісового урочища сіл: «Юшки» (Тобто «Місце, в якому відпочивали, варячи юшку»). До речі, на військовій трьохверстці-карті Київського генерал-губернаторства зразка 1866-го року, на місці цього давнього поселення зазначено: «Залишки давнього хутора». На тій же карті село Юшки набагато більшим є, ніж тогочасні Гребені. Ще одна місцева легенда свідчить, що, мовляв, «…гріх великий проти здоров’я свого не відвідати на Великодні свята правічного Лісу Янчі й не потоптати посеред дерев вікових рясту (ботанічна назва – «хохлатка»), промовляючи чи приспівуючи подумки чи вголос при цьому: «Топчу, топчу ряст, ряст! Він здоров’я дасть, дасть! Дай Боже топтати, Й ще одного року діждати…»
А по тому треба червоних крашанок із свяченою паскою поїсти, залишивши лушпини крашанкові у килимі рясту, як пожертву…». А ряст із пролісками перед Великоднем та на Юрія (Георгія) у Янчі дійсно – досі стелиться килимом…
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
Комментарии 6
В часи Другої Світової війни тут був пункт переправи худоби через річку. Німці взяли село лише з п'ятої спроби. Партизанський загін села очолив Пасько М. Т. Деякі партизани, що потрапили в полон і дісталися Німеччини, приєднались до загонів опору Франції. 28 вересня 1943 року Радянські війська звільнили Гребені від фашистської окупації, але скоро німецькі війська повернули його собі, хоча 6 січня 1944 року їх звільнили остаточно. У село повернулись герої Радянського Союзу Козлов Д. М. і Тутученко С. П. та кавалери Орденів Слави ІІІ ступеня Басан П. С., Вознюк М. К., Кисленко М. П., Малигін П.І., Михеєв С. Ф., П'юра А. М., що брали участь у параді на честь перемоги. В 1951 році в Гребенях відкрили бібліотеку. 9 травня 1957 року було відкрито пам'ятники на братських могилах. У 1958 році колгосп отримав перехідний Червоний прапор за високий врожай цукрового буряка.
Почались повстання і влада знов надовго не затримувалась. Після перемоги комуністів був проведений розподіл землі комісією в складі з Козинцем Ф. О., Купрієнко В.І. та Гамариса М. О. На Дніпрі була організована річкова міліція. Головами сільради були призначені спершу Шевченко П. Г., потім Вознюк Г. Г., згодом — Гамарис І.О., Кияниця В. Г., Михайличенко П.І., Кирпач, Назаренко П. С. та Хоменко Т. М. Колгосп назвали «Червоний промінь». У 1937 році побудували першу глиняну корівню, у 1938 році — зерносховище з цегли, у 1939 році — свинарню, кузню і пожежне депо. Восени 1938 року колгосп купує першу вантажну автомашину ГАЗ-А. У Радянсько-Фінській війні брали участь Кас'яненко М. А., Бондаренко І.Д. та Купріянко А. Ф., що отримав Орден Червоного прапору, який йому вручив М.І. Калінін. На той час парторганізація була об'єднана з парторганізацією с. Юшки.
Спочатку село керувалося Ржищівським маєтком, бо належало до Ржищівської волості, потім перейшло до пана Билинського, згодом до Бурковського, потім — Ждановського. 1729 року збудували церкву, що згоріла і на її місці створили нову. У 1900 році була збудована школа грамоти, що згодом перетворилася на трирічну церковно-приходську школу. В тому ж році відкрили цегляний завод, який скоро обвалився разом з берегом у Дніпро. Під час Громадянської війни влада багато разів переходила з рук у руки. Ржищів захопила банда Цмакала, брат якого С. Боцвін жив коло Янчі і переховував місцевих бандитів
Гребе́ні — село в Україні, Кагарлицького району Київської області. Населення становить 555 осіб. Назва села походить від слова гребінь (хвилі).
Історія села
У III тисячолітті до н. е. на території села Гребені існувало поселення стародавніх людей Трипільської культури, знайдене академіком АН УРСР С. М. Бібіковим.
Село розташоване на правому березі Дніпра біля урочищ Солом'янка, Виноградне, Янча, де ховались розбійники. Їх місце дислокації обумовлювалось тим, що тут проходив південний шлях з Києва. У ХІV ст. тут знаходився польсько-литовський замок, що слугував захистом від Кримського ханства. З 1686 по 1971 рр. тут була державна прикордонна застава між Росією і Польщею. Під час Коліївщини тут була «могила», що попереджала про наближення каральних загонів. В 1793 році Гребені перейшли під владу Росії.
Гребені Регіон Київська
Район/міськрада Кагарлицький
Рада Гребенівська сільська рада
Код КОАТУУ 322228280
Основні дані
Населення 555
Площа 2,117 км²
Густота населення 262,16 осіб/км²
Поштовий індекс 09211
Телефонний код +380 4473
Географічні дані
Географічні координати 50°1′12″ пн. ш. 30°58′12″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 181 м
Місцева влада
Адреса ради 09261, Київська обл., Кагарлицький р-н, с.Гребені, вул.Київська , тел. 3-01-83
з Ярославовими часами дехто з вже офіційних істориків пов’язує назву місцевого заповідного урочища «Янча» (нині це – «Ржищівській ландшафтний заказник обласного значення», що обіймає у собі заліснені придніпровські кручі правобережжя між Ржищевом та Гребенями включно). За цією версією буцімто мала у тому заповідному лісі свій невеликий маєточок одна з княжих фавориток, Янка-Йванка, в котрої (вже за легендами) частенько гостював Великий князь Київський. І приїжджав князь до Янки тільки коли здоров’я підупадало. Ще є переказ про це, начебто «…Янка не була князівською коханкою, а була однією з останніх волхвинь, що зналися на травах цілющих, а Ярослав Хитрий вчащав до неї виключно за лікуванням, бо кульгавим, калікою був мало не від самого народження. І дуже дошкуляло йому те каліцтво. А Янка могла своїми травами послабити біль. Ось і внадився до неї князь «за здоров’ям». На користь правдивості цієї версії та дотичних переказів про Янку-Йванку, начебто, свідчать знахідки наприкінці 70-
...Ещёз Ярославовими часами дехто з вже офіційних істориків пов’язує назву місцевого заповідного урочища «Янча» (нині це – «Ржищівській ландшафтний заказник обласного значення», що обіймає у собі заліснені придніпровські кручі правобережжя між Ржищевом та Гребенями включно). За цією версією буцімто мала у тому заповідному лісі свій невеликий маєточок одна з княжих фавориток, Янка-Йванка, в котрої (вже за легендами) частенько гостював Великий князь Київський. І приїжджав князь до Янки тільки коли здоров’я підупадало. Ще є переказ про це, начебто «…Янка не була князівською коханкою, а була однією з останніх волхвинь, що зналися на травах цілющих, а Ярослав Хитрий вчащав до неї виключно за лікуванням, бо кульгавим, калікою був мало не від самого народження. І дуже дошкуляло йому те каліцтво. А Янка могла своїми травами послабити біль. Ось і внадився до неї князь «за здоров’ям». На користь правдивості цієї версії та дотичних переказів про Янку-Йванку, начебто, свідчать знахідки наприкінці 70-х років минулого сторіччя в Янчі залишків невеликого городища-поселення часів зародження Київської Руси (Зарубинецької культури) й пізнішого, курганного язичницького могильника середини ХІ-го століття, а також назва одного з порівняно ближніх до цього лісового урочища сіл: «Юшки» (Тобто «Місце, в якому відпочивали, варячи юшку»). До речі, на військовій трьохверстці-карті Київського генерал-губернаторства зразка 1866-го року, на місці цього давнього поселення зазначено: «Залишки давнього хутора». На тій же карті село Юшки набагато більшим є, ніж тогочасні Гребені. Ще одна місцева легенда свідчить, що, мовляв, «…гріх великий проти здоров’я свого не відвідати на Великодні свята правічного Лісу Янчі й не потоптати посеред дерев вікових рясту (ботанічна назва – «хохлатка»), промовляючи чи приспівуючи подумки чи вголос при цьому:
«Топчу, топчу ряст, ряст!
Він здоров’я дасть, дасть!
Дай Боже топтати,
Й ще одного року діждати…»
А по тому треба червоних крашанок із свяченою паскою поїсти, залишивши лушпини крашанкові у килимі рясту, як пожертву…».
А ряст із пролісками перед Великоднем та на Юрія (Георгія) у Янчі дійсно – досі стелиться килимом…