Плакала киця на кухні,

Аж в неї очі попухли!

"Чому ти, кицюню, плачеш?"

*****************************************

-Ні їсти, ні пити не хочу,

З тяжкої образи я плачу,

Сам кухар сметанку злезав,

На мене кицюню сказав.

*************************************

Хотів мені лапки побити,

А чим же, я буду ходити?

                    ДЕ КРАЩЕ?

Кролик зайчика зустрів,

Запросив його у хлів.

Каже: "Будем я і ти

Жити разом, як брати".

Але зайчик стриб у бік,

Від хліва чимдужче втік.

Каже кролику: "Тікай!

Нас чекає поле й  гай".

Але кролик той не втік,

Бо до лісу він не звик.

              СПІВАК.

У дворі, у дворі баби Якилини

На зорі, на зорі гарна пісня лине.

Хто ж отак, хто ж отак вміє заспівати?

А у баби є співак--півень гребенястий.

Молодець, молодець--всі вставати будуть.

Бо той півень -співець і ледачих будить.

                ( дід Василь)

            МИШКА І КНИЖКА.

В школу нишком вбігла мишка.

В школі мишка гризла книжку,

І тепер гордиться мишка,

Що вона читала книжку.

   (Всі три віршики написав Василь Кравчук - дід Василь із Ізяслава, що на Хмельниччені)

                 КІТ НЕ ЗНАВ

Падав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто,  а не сніг.

           Платон Воронько.

            ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ.

Січень січе,  

Лютий  лютує,

Березень  плаче,

Квітень квітує,

Травень під ноги  стеле травицю,

Червень збирає сіно в копиці...

Липень медовий бжілок чарує,

Серпень чудовий булки дарує.

Вересень трусить груші в садочку,

Жовтень гаптує клену сорочку.

Йде листопад,  застеля килими,

Грудень надходить -- початок зими.

          Ф. Петрова.

               ПОДОЛЯНОЧКА.

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,

Омий личко, яко шкляночко,

Возьмися за боки, поскачи три кроки.

В горохлянім вінку, бері собі дівку,

Плини по Дунаю, бери дівку скраю.

               КОШЕНЯ.

Принесли нам кошеня,

А воно нявчить щодня.

Десь заб"ється у куточок,

Мов не котик, а клубочок

--Няв!

Кошенятко,кошеня,

Чом ти нявкаєш щодня.

І нічогоне їси--

Ні хлібця, ні ковбаси?

--Няв!

Хоч воно не знало слів,

Та його я зрозумів:

Кошеня всього боїться,

Бо немає мами-- киці.

--Няв!

      Вадим Крищенко.

               ЛІЧИЛКА.

Раз, два, три, чотири , п"ять,

Горобці рядком сидять.

Біля них на гілці збоку

Примостились три сороки.

Ще й на гілочці синичка

Теж присіла невеличка.

Та недовго так було

Три горобчики втекло.

Полетіти їм схотілось.

Скільки ж птахів там лишилось?

               Василь Кравчук.

           ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ.

Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

--Де найкращая земля?--

Журавель відповідає:

--Краще рідної немає!

    Платон Воронько.

          МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА.

Знаю, бо казала

Мені моя ненька,

Що я українка,

Правдива, маленька.

Знаю, Україна

Серцю мому мила,

Я по-українськи

Молитися вчила.

А моя опіка--

То Божая Мати,

Повна благодати.

Ось мою молитву

Прийми, Отче Боже,

Нехай Україні

Вона допоможе.

     ( Олена Пчілка.)

              СИНУ.

Колись пройдуть десятки літ,

Пролинуть, наче птиці,

І ти, синок, як всі в житті,

В своє гніздо полинеш...

Полинеш тихо непомітно,

Покинеш мамине крило,

Та не забудь ніколи, синку,

Матусі серце і тепло.

Ти будь розумним, добрим, милим,

В своїй сім"ї  про все дбайливим,

Люби дружину і дітей,

Та бережись лихих людей.

А я завжди з тобою буду,

Мої думки кругом і всюди,

Лише тобою я живу:

Люблю, милуюсь  й бережу!