Треба їхати! Чуєш? Треба!!! Вже сусідський будинок згорів. Тут щоденно летить хтось у небо, Я прорвався до вас, зумів. Мамо, чуєш? Збирай свої речі, Найважливіше тільки збирай. Ось рюкзак. Я закину на плечі - Бери тата і дім замикай!" Мати мовчки стояла й дивилась На будинок, де пам'ять жила. В цьому домі вона народилась, Тут до школи із братом пішла. Білі вікна, де вчила уроки, На колінах стояла в кутку. Дім батьків пам'ятає ще кроки І їх смерть - мирну, але гірку... З чоловіком вони одружились, У будинку й весілля було. Діточки їхні тут народились, Щастя справжнє - воно тут жило. Куди їхати? Що можна взяти? Де не глянь - тут до всього любов! Мати плакала посеред хати, Поки батько знадвору