В історії одеського футболу сезон 1996/97 років став переломним. Фанати, які протягом останніх декількох років привикли до звитяг улюбленців у національній першості й більш-менш непоганих виступів у єврокубках тепер спостерігали за спадом форми «Чорноморця». Серед об’єктивних причин була не найкраща фінансова ситуація в клубі, яка закономірно і вплинула на результати команди. Як і всі попередні роки, тягар з утримання «моряків» несли на своїх плечах два місцевих бізнесмена – Григорій Біберган і Петро Найда (відомий у минулому футболіст). А ось влада: мер міста Едуард Гурвіца і губернатор Руслан Боделан не приділяли команді великої уваги (хоча останній і сприяв, щоб одеський припортовий завод сплатив «чорно-синім» заявочний внесок). За такої ситуації одеситам було доволі важко втримати своїх лідерів. Основний голкіпер Олег Суслов практично сидів на валізах і зрештою перейшов до австрійського «Зальцбургу». В голландський «Твенте» подався досвідчений Ковалець. Так і не заграли в Південній Пальмірі Бабич і Мочуляк. Не так гостро і результативно став діяти бомбардир Гусейнов. Крім внутрішнього фактору, одесити зіштовхнулись із зовнішнім – команди чемпіонату України стрімко прогресували, яскравим прикладом була полтавська «Ворскла» Віктора Пожечевського, яка дебютувала цього сезону в вищій лізі та «Дінпро» В’ячеслава Грозного, у яке надходили чималі інвестиції. Так чи інакше, не зважаючи на всі обставини, перед «Чорноморцем» продовжували стояти високі цілі на сезон, зокрема і в Кубку УЄФА, до якого одеська команда пробилась завдяки срібним медалям у національній першості сезону 1995/96. Жереб звів «моряків» із фінським «ХІКом», який в останні роки попри звання «найтитулованішого клубу Фінляндії» не надто виблискував. 6.08.96. Гельсінкі. Стадіон «Паллокента». 2 000 глядачів. ХІК – Чорноморець 2:2 «ХІК»: Т. Койвістойнен, А. Хюрюлайнен, А. Турпейнен, П. Хелін, М. Лехкосуо, Т. Гренлунд, К. Лехтінен (Ріхілахті, 82), Саарінен (Лехтонен, 75), Канерва, Лехтола (М. Хелін, 56), Ліус. «Чорноморець»: Долганський, Сушко, Леженцев, Букель (Колчин, 64), Мізін, Чумаченко (Грановський, 76), Селезньов, Гусейнов, Бабич (Колесніченко, 53), Ніколайчук, Мусолітін. Перед матчем склад одеської команди далеко не був оптимальним. Гріхи минулого сезону не дозволили взяти участь в дуелі одному із провідних гравців «Чорноморця» – захиснику Дмитру Парфьонову, а також півзахиснику Олександру Зотову. Крім цього теоретично не мав права виходити на поле ще й Юрій Сак, хоча і без того було відомо, що багаторічний капітан моряків через травму грати не може. Що ж стосується молодих Парфьонова та Зотова, то ці футболісти багато в чому визначали тоді стиль гри віце-чемпіонів країни. Щодо фінської команди, то їхня стартова одинадцятка була майже оптимальною – через травму не міг прийняти участь в поєдинку лише ветеран – Арі Хьєльм. Цікаво, що матч між «ХІКом» та «Чорноморцем» повинен був традиційно відбутись на «Олімпійському» стадіоні у Гельсінкі. Проте гра була перенесена на запасний стадіон фінів – «Паллокента». Причиною зміни місця дислокації став концерт легендарної Тіни Тьорнер, який власне і відбувався на «Олімпійській» арені. Аналізуючи гру, можна сказати, що «ХІК» виглядав дещо переконливіше ніж «Чорноморець». Перший небезпечний момент у грі виник біля воріт Долганського на 18-й хвилині, коли після точного пасу Янне Саарінена Калле Лехтінен вийшов один на один з нашим голкіпером, проте Долганський в останній момент зумів перевести м'яч на кутовий. Відразу після цього господарі, натхненні локальної удачею, спробували притиснути одеситів на його половині. Не можна сказати, що їм це вдалося, але кілька небезпечних ударів змусили похвилюватися одеську торсиду. Поступово «моряки» прийшли до тями і вже самі взялися за атаку. На 35-й хвилині Сергій Мізін, пройшовши від центру поля до штрафного господарів, зігравши у стінку з партнерами, завершив атаку чітким і результативним ударом. А вже за вісім хвилин шедевром відзначився Володимир Мусолітін: він розпочав атаку на лівому фланзі, обіграв по ходу декількох суперників і метрів з 30-ти потужно вистрілив у праву від себе дев'ятку. Голкіпер був змушений капітулювати. Під час перерви коач фінів Кеурулайнен, щоб переламати хід зустрічі, здійснив ряд перестановок. Його крайні захисники – правий Петрі Хелін і лівий Арно Турпенен включили максимальні оберти, Маркку Канерва був переведений з лінії захисту ближче до воріт Долганського. У підсумку фінам вдалося нейтралізувати активність одеситів на флангах. Ініціатива відразу ж перейшла до господарів. На 56-й хвилині після подачі чергового кутового першим до м'яча встиг захисник Міка Лехкосуо і без зволікань переправив його у сітку воріт. А через дев'ять хвилин після першого взяття воріт «Чорноморця» у ворота Долганського влетів другий м'яч: після комбінації за участю Петрі Хелін і Маркку Канерва м'яч опинився у Калле Лехтінен, який, перегравши захисника, точно пробив у нижній кут воріт. Фінальний свисток рефері зафіксував результативну нічию 2:2. 20.08.96. Одеса. Центральний стадіон ЧМП. 10 000 глядачів. Чорноморець – ХІК 2:0 «Чорноморець»: Долганський, Бабич (Козакевич, 70), Леженцев (Сушко, 46), Букель, Мізін, Парфенов, Селезньов (Чумаченко, 46), Гусейнов, Зотов, Ніколайчук, Мусолітін. «ХІК»: Койвістойнен, Хюрюлайнен, Турпейнен, Хелін, Лехкосуо, Лехтинен, Лехтола (Ліус, 56), Саарінен (Вассара, 69), Ріхілахті, Хелін (Лехтонен, 80), Гренлунд.

Перед другою частиною україно-фінської футбольної дуелі Леонід Буряк добре розумів, що його команду чекає важкий матч, про недооцінку суперника не йшла й мова: «Пройшли ті часи, коли ми з Блохіним перед матчем з фінами укладали парі, скільки заб'ємо: вісім чи дев'ять м'ячів. Сьогодні в цій північній країні навчилися грамотно захищатися і вміло та гостро атакувати». Тому одесити відразу ж «взяли бика за роги». Вже на 6-й хвилині Тимерлан Гусейнов перевірив на міцність голкіпера «ХІКа» Койвістонена, проте останній вийшов переможцем із мікродуелі. Наступні десять хвилин одесити завдали серію ударів на будь-який смак із різних позицій, але м'ячу так і не довелося перетнути лінію воріт фінів. Здавалося, що гості міцно замкнені біля своїх воріт, і що їм зовсім не світить хоч якось показати свої атакуючі можливості. Проте на 28-й хвилині фіни зуміли перехопити ініціативу й почали час від часу наносити прицільні удари по воротах Долганського, хоч так і не зуміли пробити останнього. На перерву команди пішли із рахунком 0:0. Другий тайм почався з рішучих атак одеситів, і сумніви щодо результату зустрічі відпали самі собою, коли Чумаченко холоднокровно добив м'яч у сітку після удару Гусейнова. Не встигли футболісти «ХІКа» розіграти м'яч в центрі поля, як одеська карусель закрутилася ще швидше і вже через дві хвилини Мізін метрів з 16-ти завдав другого результативного удару в матчі. «Чорноморець» мав ще декілька нагод збільшити рахунок, проте фінський кіпер вже не допускав помилок. На післяматчевій прес-конференції головний тренер «ХІКа» Ярі-Пекка Кеурулайнер розповів про стратегію своєї команди: «Ми обрали тактику, метою якої була щільна організована оборона й очікування, коли противник помилиться. Візаві дійсно помилявся, але моїм хлопцям не вдалося забити, на відміну від гравців «Чорноморця»». Леонід Буряк, який як ніхто добре розумів ситуацію, яка складалась в його команді («Чорноморець» якраз починав входити в кризу) після матчу не з великим оптимізмом дивився у майбутнє, проте й здаватись не збирався: «У «Чорноморці» вистачає внутрішніх проблем, досі тасується склад, тому не ясно, в якому вигляді ми опинимося перед наступним матчем європейського розіграшу. У будь-якому випадку нам нічого іншого не залишається, як чекати жеребкування і готуватися по повній програмі». Жереб подарував одеському колективу в суперники румунський «Націонал», який за потенціалом був на одному рівні із «моряками», тому шанси на вихід до наступного раунду розділились порівну між українцями й румунами. 10.09.96. Одеса. Центральний стадіон ЧМП. 13 000 глядачів. Чорноморець – Націонал 0:0 «Чорноморець»: Долганський, Сушко (Бабич, 86), Леженцев, Букель, Мізін, Парфенов, Селезньов, Гусейнов, Зотов, Ніколайчук (Колчин, 63), Мусолітін (Чумаченко, 71). «Націонал»: Луческу, Зегреан, Збурля, Нечула, Поточану, Марін, Моісеску, Дуня, Вочин, Албяну (Саву, 74), Пігуля (Петре, 90).

Перший матч україно-румунського протистояння пройшов дуже рівно й рахунок на табло 0:0 був більш ніж закономірним (цікаво, що на воротах в «Націоналі» стояв син Мірчі Луческу – Разван). Леонід Буряк після матчу констатував факт, що в Бухаресті його підопічні повинні зіграти в інший футбол, якщо хочуть перемогти румунський клуб. А в пам’яті одеситів зринали тривожні минулорічні картинки, коли їхні улюбленці в себе вдома також зіграли в нульову нічию із французьким «Лансом», а потім з тріском вилетіли в гостях. 24.09. 96. Бухарест. Стадіон «Котрочені». 15 000 глядачів. Націонал – Чорноморець 2:0 «Націонал»: Луческу, Зегреан, Нечула, Марін, Моісеску, Албяну (Поточану, 46), Вочин, Пигуля (Нікулеску, 46), Васк, Дуня (М. Саву, 85), Чеботаріу. «Чорноморець»: Суслов (Долганський, 62), Сушко, Леженцев, Букель, Мізін, Колчин (Колесніченко, 46), Селезньов (Бабич, 61), Гусейнов, Зотов, Ніколайчук, Мусолітін. Перед матчем-відповіддю травмувався капітан «Чорноморця» Дмитро Парфьонов, що, звісно, стало великою втратою для одеситів. Перший тайм «моряки» втримали свої ворота на замку, проте в другому «Націонал», маючи перевагу, забив два голи у ворота Олега Суслова, після чого Леонід Буряк випустив замість нього Долганського. Перший м'яч одесити пропустили відразу після перерви – точний удар головою завдав Данута Моісеску. А на 58-й хвилині рахунок подвоївся завдяки старанням Нікулеску. Шансів відігратися у "чорно-синіх" не було. «Deja vu» по-румунськи таки відбулось..Згодом Леонід Буряк скаже: «Команда у нас молода, майже юнацька, а тому й нестабільна. Один матч провалили, в іншому добилися впевненої перемоги. На жаль, ми не можемо дозволити собі витрачати колосальні кошти на запрошення досвідчених майстрів з боку». Криза в одеському колективі посилювалась. У підсумку сезону «моряки» посіли тільки сьоме місце в чемпіонаті України. Як виявилось, румунський «Націонал» надовго вибив «Чорноморець» з єврокубків. Після першого виходу в новітній українській футбольній історії в Європу, другий чекати довелося аж десять років. І аж тільки у 2006 році «моряки» змогли здійснити свій наступний євровояж...