«... Никакое воображение не способно представить себе картину этих истязаний. Людей раздевали догола, связывали кисти рук верёвкой и подвешивали к перекладинам с таким расчётом, чтобы ноги едва касались земли, а потом медленно и постепенно расстреливали из пулемётов, ружей или револьверов. Пулемётчик раздроблял сначала ноги для того, чтобы они не могли поддерживать туловища, затем наводил прицел на руки и в таком виде оставлял висеть свою жертву, истекающую кровью... Насладившись мучением страдальцев, он принимался снова расстреливать их в разных местах до тех пор, пока живой человек не превращался в кровавую массу и только после этого добивал её выстрелом в лоб. Тут же сидели и любовались к
1. Перший тост – За кримский мост!
2. Тост номер два – За крейсер москва!
3. Третю повну – За бавовну!
4. Всі кому налили – п’ють за Збройні сили!
5. Вип’єм дружно – За Залужного!
6. Вип’єм знову – щоб їб@шив Вова!
7. Раз хазяйка налилА – не чокаясь За х@йла!
8. За синєє небо, за жовті поля, за світ у якому нема моск@@@!
9. Вип’єм на дорогу - за нашу Перемогу!
10. А перед тим, як вийти в двері, За хазяїв і волонтерів!
Подаруй їй без приводу квіти,
Просто так, та лишень від душі.
Щоб змогла врешті-решт зрозуміти:
Одне одному ви не чужі.
Най то будуть звичайні ромашки,
Може, навіть і цвіт польовий,
Між якого сховались волошки
І духмяний чебрець лісовий.
Подаруй і поглянь в любі очі,
Радість в них невимовну відчуй.
Най здійсняться всі мрії дівочі,
Ти їх подумки врешті почуй.
Подаруй всі слова, що для неї,
Про любов розкажи у вірші,
Що написані для однієї,
Без причини та лиш від душі.