Поглянь Тарасе на Вкраїну,
Яку ти щиро так кохав,
Її обдерли, як лозину,
«Слуга Зелений» доконав.
Іде війною брат на брата,
Чорніють села і міста,
Згоріла вщент родини хата,
Церква розколота – пуста…
Замком закрили сільські школи,
Нема малечі на селі,
Життя жахливе, як ніколи,
Лишили діточок землі…
«Слуга Зелений», так загрався,
Що люди плачуть від образ,
За трон Америці продався,
Один ми бачимо сарказм…
Америка від нас далеко,
Ми не потрібні зовсім їй,
Людям дивитись стало гидко,
На «слуг народу» і повій…
Живуть окремо наші сестри,
Росія, щедра Білорусь,
Там президенти – це фігури,
А «слуга Зеля» - боягуз…
Привик «слуга ЗЕ» на колінах,
Проситись в гості до послів,
Вкраїна-матінка в руїнах,
Так він в Європу захотів…
Люди Вкраїни – мишенята,
Бандерівці катують нас,
Не захищає «власть» проклята,
А лише дурить – кожен час…
Прости, Тарасе, що так сталось,
Що кривда правді зуби рве,
Людей зубастих не лишилось,
Хто без зубів, то ще – живе…
Н. Омельчук.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев