Предыдущая публикация
ПАМ’ЯТЬ
Три роки, сину, вже минає,
Як ти пішов у інший світ,
І тільки пам’ять помічає,
Де ти лишив життєвий слід.
Вона, повір, бентежить душу,
Бо ти у пам’яті живий,
І я признатись тобі мушу,
Що часом чую голос твій.
А інколи торкне сльозою
Та так, що серце защемить,
Я так сумую за тобою,
Душа то плаче, то болить.
Ходжу частенько до могили:
В граніті усмішка твоя
Мене довічно засмутила,
Бо ж я давав тобі ім’я.
Сумую, сину, ой сумую,
Бо в пам’яті усе пливе,
А час іде та не лікує -
Печаллю тихо душу рве.
Следующая публикация
Комментарии 4