Предыдущая публикация
Розпорошено насіння України,
де його у світі та й нема.
Піднімали землі із руїни...
сонечком світилася зима.
Своїм людом тішиться Вкраїна,
він несе у світ усім добро.
Слава українців не загине,
а полеглим землі ті пером.
Йдуть роки, минають покоління,
в України доля не проста.
В пам”яті лишається коріння,
переходить все із уст в уста.
Закохали в себе стільки люду,
руки їх робили, що могли.
Хто ж то знав, що раєм все там буде,
осяйними стануть хоругви.
Прижились вони в чужих країнах,
збудували в них своє життя.
Твердо знають, Мати Україна,
люд її, - рідненької, дитя.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 1