СКРИПАЛЬ НА ДАХУ
Удари по центру, удари по серцю...
Ранкові підранки — потрощені скельця.
Уламки дзинчать у танку на світанку.
Жаріючі ранки, згорілі фіранки.
Зіяє провалля на файнім проспекті,
І сяє зоря у вугільному спектрі.
Даремно в прильотах відшукувать сенси,
І марно питати: та доки усе це?
Мовчать безпорадно і чати, і боти.
Але попри обстріл стає до роботи
Скрипаль на даху, починає в блакиті
Шукати тремтливі октави. У світі,
Що звик існувати яскраво й строкато,
Розбризкує скрипка нестримні стакато.
І байдуже, що в серпанковому серпні
Летять не лелеки, а бомби касетні.
Беззахисні долі зникають у пастці,
Та струн нездоланних торкаються пальці,
І начебто справа проста, невелика,
Т
Всюдисвоя
Хто дозвлив тобі стріляти?
Де твоє серце, скажи мені
Як ти житимеш з нашою кров′ю
Як відмиєш ти руки свої
Тими руками, що підло вбивали
Ти обіймав своїх дітей
Через руки твої не народяться
Покоління нових людей
Захлиніться нашою кров'ю
Потоніть у наших сльозах
Вам не буде ніколи прощення
На землі і на небесах
Біль затихне, рани загояться
Та не зникне віра в серцях
Що не буде, кати, вам спокою
На землі і на небесах
Він стояв навпроти тебе
Молодий, такий же як ти
З очима, і серцем, і мріями
Як ти посмів вистрілити?!
Хто дозволив вам грати в рулетку
Кому жити, а кому ні
Покоління проситимуть неба
Щоб навіки ви зникли з землі.