Крик душі...
(думки батьків, вчителів Просіцької ЗОШ І-ІІ ст. про опорні школи)
Держава, згідно законодавства, повинна забезпечити рівний доступ до повної середньої освіти. Відповідно, для всіх учнів, повинні бути створені однакові умови навчання. Міністерство освіти, натомість, діє протилежно, грубо порушуючи права громадян України.
Як би влада подумала б про народ, то давно б існував закон: "Школа є там, де є діти...". Неважливо 5, 10, 20 чи 30 дітей.
Особисто нас, батьків, вчителів, дуже сильно турбує ця ситуація. На сьогоднішній день всі звикли вважати, що село - це місце, де живуть абсолютно обмежені люди. Ми осмілюємося не погодитися з цим, адже всім відомо, що часто великими вченими
Таткові...
І тільки чорний холодний камінь,
На нім твій образ і все… і все.
Ми так хотіли, щоб був Ти з нами,
Хотів Ти жити понад усе.
Тебе немає вже поряд, Татку.
Чому так сталося, о Небеса?!
Мов та лебідонька все тужить мамка,
І рано сивіє її коса.
Мій любий Таточку не вистачає так,
Мені цих мудрих Твоїх порад.
Прошу Тебе я знов подай мені Ти знак,
Коли в житті я щось роблю не так.
Дивлюсь я в дзеркало і бачу там Тебе.
Твої там очі, чоло,вуста.
І вдячна Богові, що Він створив мене
Твоєю донею, а біль все нароста.
І тільки чорний холодний камінь,
На нім твій образ, і все…і все.
Ми так за твоє життя боролись.
Та воля Божа понад усе…