Життя летить, немає більше спокою...

Тепер в мій дім прийшла страшна війна.
Сама собі тепер здаюсь жорстокою,
Щомиті біль все знищує до дна...
О Боже, скільки горя нам лишилося?
Чи багатьох ще будем хоронить?
Невже так швидко все перемінилося...
Чому ж тоді душа вже не болить?
Ти випробовуй нас, тепер ми вистоїм,
Тепер нас не злякають вороги.
Боротись сили дай, надії чистої,
Допоки не спокутуєм гріхи...
Прошу лише не дай вогню зачадіти
Тому, що так запалював серця,
Не дай надій Героїв підло зрадити...
Дай сили нам боротись до кінця!
23.10.14.
Олена Лемішко (Symnaya)