01:30
Миколаю,Миколаю, тебе сьогодні й я чекаю.
Ти не дивись на мої літа...
Я грішна жінка, не свята.
Всього я мала : щастя й світла, дощів і злив, морозів, вітру,зелених весен, спеку літа...
Болить мене, душа відкрита.
Як нерв оголена вона, чекає - знов прийде весна, любов настане, мир у небі, воздасться кожному по-потребі.
І по гріхах, і по розпусті...
Колись знайшли нас всіх в "капусті" беззахисних, таких гарненьких, безгрішних янгелят маленьких.
А що з нас виросло? Я знаю, тобі нелегко, Миколаю.
Але прийди, але врятуй,
надію людству подаруй.
І під мою вночі подушку ти поклади сливок і грушку, ще клаптик сонечка в пір"їнки, і весен радісні картинки.
А ще помрію, побажаю, щоб ти приніс кусочок гаю у сни мої,граминку літа, щоб мріями була я сита.
І так зроби, щоб світ проснувся і на всі боки посміхнувся. Сховав у схрони всі гармати і знищив тюрми й каземати. Пішов прямісінько у храм і клякнув перед Богом там
І змив сльозами гріх у прощі,
І поклонився древнім мощам, Пообіцяв у мирі