З Могильниці багато дітей вчилося в Теребовлянській гімназії-інтернат. Ця школа б не була створена, якби не Михайло Васильович Михайлюк. У нього не було чужих дітей. За кожного з нас вболівав і підтримував. Майже щодня приходив до нас у гуртожиток на підйом, спостерігав, як ми перед їдальнею робимо зарядку, чи всі йдемо у формі на уроки. Він вмів вирішувати будь-якої складності конфлікти на користь учням. Вмів через багато років після випуску здивувати цитуванням старої листівки з Майдану 2004. Вмів любити дітей навіть тоді, коли треба було вибити по дупі. Він прожив велике життя і приручив не одне дике серце. Цієї п'ятниці кілька сотень людей прощалося з Директором. Діти осипали тюльпанами