Страсна субота. Як себе правильно поводити В Велику суботу потрібно багато чого встигнути зробити: допекти паски і довести до розуму кожне великоднє блюдо, пофарбувати яйця, прикрасити будинок і обов’язково сходити до церкви. Але крім цього, є визначені правила. Отже Страсна субота: що не можна робити в цей день? З особливим трепетом до наступу цієї останньої суботи перед Великоднем відносяться люди, які дотримувалися Великого посту. Адже Велика субота є останнім пісним днем, який закінчиться вже після святкового Хресного ходу опівночі. Взагалі, за церковним статутом, бажано в суботу, як і в Страсну п’ятницю, утримуватися від їжі по максимуму: їсти лише хліб і пити воду. В принципі, якщ
Страсна П’ятниця За два дні до Великодня християни східного обряду відзначають Страсну П’ятницю – найбільш скорботний день церковного календаря, коли згадують хресні страждання і смерть Спасителя. Саме через це кожна п’ятниця є пістним днем. Цього дня Страсної седмиці піст стає особливо суворим. За церковними канонами, не можна їсти нічого, крім води і хліба. Страсна п’ятниця – найскорботніший у церковному календарі. У п’ятницю перед Пасхою розіп’яли Ісуса Христа. У цей день люди згадують страсті і смерть Ісуса Христа і дотримуються суворого посту. Священнослужителі вдягають найтемніший одяг і не здійснюється божественна літургія, є лише Вечірня з винесенням Плащаниці. У Велику П’ятницю
Преподобний Феодосій Печерський Преподобний Феодосій Печерський, засновник монастирського статуту і родоначальник чернецтва, народився у Василеві (зараз Васильків), неподалік від Києва. З юних років він виявив непереборний потяг до подвижницького життя , ведучи аскетичне життя ще в батьківському домі. Він не любив дитячих ігор і захоплень, постійно ходив до церкви. Сам упросив своїх батьків віддати його для навчання читання священних книг, при відмінних здібностях і рідкісному старанності , швидко вивчився читанню книг, так що всі дивувалися розуму отрока. На 14-му році життя він втратив батька і залишився під наглядом матері – жінки суворої і владної, яка дуже любила свого сина. За праг
Мучеників Бориса і Гліба Брати Борис та Гліб, молодші сини князя Володимира Святославича, котрі трагічно загинули 1015 року під час міжусобної боротьби за великокнязівський престол,— перші святі, канонізовані давньоруською Церквою. Вони є визнані як чудотворці й молільники перед Богом “за землю Руську”, “за нові люде християнські”. Це є істотним, що невдовзі по їхній загибелі, ще до офіційної канонізації, вшанування Бориса та Гліба поширилось серед усіх верств народу. До їхньої могили в містечку Вишгороді, неподалік Києва, йшли на поклоніння ті, хто бажав зцілення та чуда. Напевно, й сама ініціатива канонізації належала не ієрархам церкви. Ще й більше, греки-митрополити, котрі очолювали
Чистий четвер в страсний тиждень В страсний тиждень кожен день є особливим. Не є виключенням і четвер. Христос омив ноги апостолів під час тайної вечері. Христос омив кожному із своїх учнів ноги. Таким чином він продемонстрував їм міру свого служіння. В цьому випадку — це вияв великої любові Спасителя до своїх учнів. Тайна вечеря відбулася у четвер, день перед розп’яттям Сина Божого. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам, яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є зрадник, який зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса. Таємна вечеря — остання вечеря Ісуса Хр
Священомученик Макарій митрополит Київський Священномученик Макарій жив і здійснював свою архіпастирську діяльність у Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському — спільній державі литовців та русинів (себто українців і білорусів), що утворилась внаслідок спільної визвольної боротьби литовців і русинів проти Золотої (Волзької) Орди та проіснувала майже 250 років (1320–1569). Офіційною мовою цієї держави була руська мова (староукраїнська мова), переважна більшість населення, у тому числі й князі, трималась православної віри. На момент поставлення сщмч. Макарія митрополитом Київським у 1495 р. Московська і Київська Церкви-митрополії існували й розвивалися вже цілком окремо о