Тоненька павутина перших зморшок,

Із сивих волосинок балаяж...
Тьмяніють очі кольору волошок,
А пам'ять - наче фоторепортаж.
Все вужче коло друзів і знайомих, -
Лишились тільки ті, хто назавжди.
Все менше справ по-справжньому вагомих,
Інакша цінність хліба і води.
Все глибше розуміння цього світу,
Щиріші привітання й співчуття.
Все менше слів пустих летить на вітер
І нарікань на долю та життя.
Приймаєш все: від листя до коріння,
Яке вже є (і з вадами, і без).
Ні, це не старість. Це лише прозріння,
Початок усвідомлення себе...
О. Сапріянчук