Это письмо лично для тебя, девочка моя, и когда твою жизнь будет атаковать чёрная полоса, прочитай его, чувствуя особый ритм, что сердцем вложила в него. Возьми себе за правило позволять такую роскошь, как уважение и любовь к себе. Да, ты не ослышалась, именно к себе. Пойми, людей ценят когда они наполнены любовью, в то время как пустых, плюющих на себя/свои принципы/свою жизнь ради других, обходят стороной, добавляя лишь грязь в их души. Поэтому наполняй себя до самых краёв, наслаждаясь жизнью. Сдвигай в дальний угол сознания комплексы, расправляй свои крылья. Избавляйся от старого хлама, и в доме, и в жизни. Не бойся говорить правду и старайся сама не жить во лжи. Если человек - дерьмо, не
ТИМ, ХТО У РАСЄЇ...Які виходці з України..
Звертаюсь до вас, сучі сини й дочки! Ті, що пихато з'їжджалися щоліта попити свіжого молока й пожерти молодої картоплі в батьківській хаті. Що звисока дивились на тих, хто сіяв, орав, зберігав...
Коли ж ви зрадили? Чи тоді, коли залишались паршивими прапорщиками? Чи тоді, аж тоді, коли записували своїх дітей руськими? Чи тоді, коли так поблажливо патякали про те, а що ми тут бачили...
А ти, офіцерня без гідности й чести , вивчена вбивати й не навчена совісти! Ти віддаєш честь прапору, який в аватарці виставляєш у день нападу на твою Вітчизну... А в тебе там ще жива мама, якій не поталанило вмерти до твоєї ганьби! Що ти думаєш...
Зреклися свого, а ч