За селом , біля криниці,
де кущі калини.
Заховались дві синиці ,
там від хуртовини.
Так, зібралися самотньо ,
подолати стужу.
Дві синички, два серденька ,
зігрівають душу.
Хуртовина зла, колюча,
гне до землі віти.
Лиш одна пташина другу,
хоче обігріти.
Притулилися щільненько,
крильцями обнявшись,
дві крихітні,ніжні долі,
разом поєднавшись.
Знали вони хижу думку ,
хуртовини злої.
Якщо згине одна пташка ,
не стане й другої.
Так, удвох ,всю нічку темну ,
під вітром сиділи.
А на ранок, ніжне сонце,
пташок обігріло.
Між собою закружляли, ,
співом розмовляли.
Що у двох в обіймах теплих ,
мороз подолали.
Потім кегиті калини ,
в смакоті поїли .
Піднялися в небо зимне ,
й кудись политіли.
То