Надежда Подгорная

НЕНАВИДЖУ!

Ненавиджу! До сьомого коліна
І кісточки всі ваші прокляну
За матерів, що поховали сина,
За бійню цю, за кров, за цю війну!
Ненавиджу! НенАвисть не приховую,
Не лицемірю- проклинаю вас навік
Своєю рідною прекрасною прамовою,
Щоб не було в нас нЕчисті повік.
Я не терплю усе поріддя ваше,
Освободітєлі зі зброєю в руках.
НенАвиджу смердючу вашу Raшу ,
Не лаюся, пішли ви просто наch
Із нашої землі: зі Сходу, Півдня, Криму!
Залиште нам всі села і міста!
Ми вистоїмо в цю холодну зиму ,
Щоб Перемоги день таки настав!
Імунітет укріплюють атаки.
Паплюжу вас, ненавиджу й кляну!
На землях наших зійдуть рясно маки -
То кров бійців, яка несе весну!
А українська кров - то не водиця:
Вона таврує