Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 31 мая 2017
Фильтр
Роки коханню не поміха,
Бо в них і мудрість є і суть,
З роками йде коханню втіха,
Вони наснаги додають.
Хоч голови вже посріблились,
Та благородство є у тім,
Кохання ми не розгубили,
Не покида воно наш дім.
Рокам скоряється лиш тіло,
Душа ж квітує молода,
Багато літ вже пролетіло,
Та квітне у душі весна.
Ми стали білі, наче вишні,
Що розквітають у саду,
Для мене гарний ти, колишній,
Я з радістю до тебе йду.
І в твоїм серці молода я,
Немов мені сімнадцять літ,
Щораз до тебе прибігаю,
Коли сріблиться вишні цвіт.
Роки… Роки… Вони минають…
Летять кудись, немов птахи.
А ми з тобою завше в парі,
Мов два сивеньких голубки.
І не страшні нам бурі й грози,
Ми все здолаємо удвох,
Кохання в цім
Бо в них і мудрість є і суть,
З роками йде коханню втіха,
Вони наснаги додають.
Хоч голови вже посріблились,
Та благородство є у тім,
Кохання ми не розгубили,
Не покида воно наш дім.
Рокам скоряється лиш тіло,
Душа ж квітує молода,
Багато літ вже пролетіло,
Та квітне у душі весна.
Ми стали білі, наче вишні,
Що розквітають у саду,
Для мене гарний ти, колишній,
Я з радістю до тебе йду.
І в твоїм серці молода я,
Немов мені сімнадцять літ,
Щораз до тебе прибігаю,
Коли сріблиться вишні цвіт.
Роки… Роки… Вони минають…
Летять кудись, немов птахи.
А ми з тобою завше в парі,
Мов два сивеньких голубки.
І не страшні нам бурі й грози,
Ми все здолаємо удвох,
Кохання в цім
Я пригласила Жизнь свою на чай
Поговорить со мною у камина.
А за окном кружил февраль
Деревья разукрасил иней.
Ну что ж, подружка, как дела?
Как проживаешь свои годы?
Спросила Жизнь и чаю отпила
Взглянув в окно на непогоду…
Как я живу? Да как умею.
Люблю, грешу и в бога верю.
Скорблю, грущу и ненавижу,
А иногда и выхода не вижу.
Я Солнцу радуюсь, с дождём я плачу
Я верую в добро, ловлю удачу
Умею людям сострадать
Обидчику могу я сдачу дать…
Так что ж ты хочешь от меня?
Спросила Жизнь, чуть голову склоня
Живёшь как все и вроде всем довольна
Так почему волнуешься невольно.
Добавив в чашку кипятка
Жизнь подошла ко мне поближе,
За плечи нежно обняла
И стало на ду
Поговорить со мною у камина.
А за окном кружил февраль
Деревья разукрасил иней.
Ну что ж, подружка, как дела?
Как проживаешь свои годы?
Спросила Жизнь и чаю отпила
Взглянув в окно на непогоду…
Как я живу? Да как умею.
Люблю, грешу и в бога верю.
Скорблю, грущу и ненавижу,
А иногда и выхода не вижу.
Я Солнцу радуюсь, с дождём я плачу
Я верую в добро, ловлю удачу
Умею людям сострадать
Обидчику могу я сдачу дать…
Так что ж ты хочешь от меня?
Спросила Жизнь, чуть голову склоня
Живёшь как все и вроде всем довольна
Так почему волнуешься невольно.
Добавив в чашку кипятка
Жизнь подошла ко мне поближе,
За плечи нежно обняла
И стало на ду
Поделилась видео
01:46
Поделилась видео
03:05
Поделилась видео
03:20
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
118
- Татьяна СорокаНовый Уренгой
- Алла ВІЗИ РОБОТАРовно
- Любов Бондар(Гук)Мізоч
- Наталия Наконечна (Дорощук)Здолбунов