Нашої заслуги в тім не бачу, нашої не знаю в тім вини, що козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини. Нам і те не добавляє слави, що вони од чужоземних сил, заступили землю кучеряву горами високими могил. Бо коли, закохані в минуле, прокуняєм свій великий час, наша лінь нікого не розчулить, слава ж та відмовиться від нас. Спогади докучливі як нежить, що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе. Василь Симоненко 1963