О, Миколаю, Миколаю,
тебе сьогодні й я чекаю.
Ти не дивуйсь, мої літа...
Я грішна жінка, не свята.
Всього я мала - щастя, й світла,
дощів і злив, морозів, вітру.
Зелених вЕсен, спеки літа...
Болить мені душа відкрита.
Як нерв оголена вона,
чекає - знов прийде весна,
любов настане, мир у небі,
воздасться кожнім по-потребі.
І по гріхах, і по розпусті...
Колись знайшли нас всіх в "капусті"
беззахисних, таких гарненьких,
безгрішних янгелят маленьких.
А що з нас виросло? Я знаю,
тобі нелегко, Миколаю,
Але прийди, але врятуй,
надію людству подаруй.
І під мою вночі подушку
ти поклади сливок і грушку,
і клаптик сонечка в пір"їнки,
і весен радісні картинки.
А ще помрію, побажаю,
щоб ти приніс кусочок