Сергей Есенин — матерные стихи
***
Ветер веет с юга
И луна взошла,
Что же ты, б*ядюга,
Ночью не пришла?
Не пришла ты ночью,
Не явилась днем.
Думаешь, мы дрочим?
Нет! Других е*ём!
***
Не тужи, дорогой, и не ахай,
Жизнь держи, как коня, за узду,
Посылай всех и каждого на х*й,
Чтоб тебя не послали в пиз*у!
***
Мне бы женщину — белую, белую
Ну а впрочем какая разница
Я прижал бы ее с силой к дереву
И в задницу, в задницу, в задницу.
Люди добрі! Чи Ви вглохи? Чи Ви всліпли? Чи оскаженіли?
Подивіться та почуйте, що робиться на Україні милій.
Одні хваляться, другі обіцяють, треті на майдані людей убивають.
Скількі вірити нам треба? Скількі преклонятись?
Скільки можна українцям по світі скитатись?
Одні бачать своє щастя в заморському світі,
Другі хочуть свою душу в слов*янстві зігріти...
Одні й другі подумайте та й остепеніться.
Бо давно вже треба Богу преклониться.
Подумайте про віру, про правду, про братство,
Подумайте про діток - це наше нащадство!
Не думайте якою мовою треба розмовляти,
А думайте про те, що дітям казати.
Не хочеться багатства, а хочеться волі
Не хочеться рабства дітям, а хочеться долі.
20 років неза