Привіт, я з України. І я померла вчора. . Не буквально. Але це могло легко статись. Мені просто пощастило.. Пощастило жити не в Бучі. Пощастило народитись не в Маріуполі. Пощастило, що не в мій будинок влучила ворожа ракета. Пощастило, що на журналістських фото зображено не моє понівечене тіло. . Це випадковість. Лотерея. Гра Всесвіту. . Кожен з українців міг бути вбитий вчора, місяць тому або 24 лютого. Просто тому, що ми живемо в своїй країні. . І кожен з нас помирає всередині кожного дня. Знову і знову. Навіть перебуваючи у безпеці. Навіть продовжуючи «жити». .