МОИ СТИХИ. КАРТИНЫ ИКОНЫ БИСЕРОМ. ФОТО

МОИ СТИХИ. КАРТИНЫ ИКОНЫ БИСЕРОМ. ФОТО

ТАК МАЛО НАБУЛИСЯ РАЗОМ, НА ЖАЛЬ ТАК РАНО ОБІРВАВСЯ ШЛЯХ. ТЕБЕ ЗАВЖДИ НЕ ВИСТАЧАТИМЕ НАМ, МАМО! ТИ В СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ, ДУШІ ТА ДОБРИХ СНАХ... ЗДАЄТЬСЯ, НІБИ ПОЛЕТІЛА У ДАЛЕКИЙ КРАЙ, ДЕ ЗАТИШОК ЗНАЙШЛА ДУША ТВОЯ. В ТОЙ ДИВОВИЖНИЙ СВІТЛИЙ РАЙ, КУДИ НЕСЕ НЕБЕСНА ТЕЧІЯ. ДЕ ТИХИЙ СПОКІЙ БЕЗ ЗЕМНОЇ МЕТУШНІ, КУДИ ВЕДЕ ЗІРКОВЕ СЯЙВО. ДЕ СТЕЖКАМИ ЗЕЛЕНІ СПОРИШІ ЛИШАЮТЬ ЗА МЕЖЕЮ ЗАЙВЕ... ЛИШЕ ПОЛЕГШЕНА ОКРИЛЕНА ДУША, ЩО ПТАШКОЮ У НЕБО ПОЛЕТІЛА. ЯКА З ЛЮБОВ"Ю У МОЇХ ВІРШАХ, ЯКА ІЗ ДАЛЕКУ ЗДІЙМАЄ МОЇ КРИЛ
БУДЬТЕ ВСЕ ЗДОРОВЫ!!! 🍋🍋🍋🍋🍋🍋🍋🌞🌞🌞🍯🍯🍯💛💛💛💛💛💛💛 ЗНОБИТ ПОД МАССОЙ ТЕПЛЫХ ОДЕЯЛ НЕ ОТ ВЕСЕННЕГО ЖЕЛАННОГО ПРИХОДА. ДЕНЬ ВЫХОДНОЙ ЛУЧАМИ СОЛНЦА ЗВАЛ И ЗАМЕЧТАТЕЛЬНОЙ ЧАРУЮЩЕЙ ПОГОДОЙ. НО НЕДУГИ ПОРОЮ ВНОСЯТ КОРРЕКТИВЫ, РЕЖИМ ПОСТЕЛЬНЫЙ НА НЕДЕЛЮ. И КАЖЕТСЯ СОВСЕМ НЕ СПРАВЕДЛИВЫМ ТЕМПЕРАТУРНОЕ "ПОХМЕЛЬЕ". КОГДА В ТЕБЕ БУРЛИТ ВЕСНА И ГОНЯТ ВОН ИЗ КОМНАТ СТЕНЫ, А ТЫ НА ТЕСНОМ ЭТАЖЕ ОДНА МИКСТУРЫ ПЬЕШЬ ПО ВРЕМЕНИ СМИРЕННО. И ПУЛЬСОМ БЬЮТ В КВАДРАТНОЙ ГОЛОВЕ ОТЛОЖЕННЫЕ ПЛАНЫ И ЖЕЛАНИЯ
С ДУШОЙ НАРАСПАШКУ, БОСАЯ ПО СВЕТУ ИДУ СО СТИХАМИ В ОБНИМКУ, БЛАЖЕННОЙ. УЖЕ ДЕСЯТЬ ЛЕТ СВЕТЛЫХ С РИФМОЙ В ДУЭТЕ, ДОРОЖКУ СУДЬБЫ Я ПИШУ ВДОХНОВЕННО. ПОРОЮ КОРЯВО, НЕ ЗАМЫСЛОВАТО, ЗАТО ОТКРОВЕННОСТЬ ВЗЯЛА ЗА ОСНОВУ. ВОЗМОЖНО СТИХИ ГДЕ-ТО И ПРОСТОВАТЫ, НО ИСКРЕННО КАЖДОЕ ИЗ СЕРДЦА СЛОВО. В НИХ ЖИЗНЬ НА ЛАДОНИ, ДО КАПЛИ, ДО ГРАММА, ЗДЕСЬ ВСЕ НЕПРИКРЫТЫЕ ЧУВСТВА МОИ. ЛЮБОВЬ СУМАСШЕДШАЯ И СЛЕЗЫ ДРАМЫ, ЗДЕСЬ ЩЕДРОСТЬ ЭМОЦИЙ, ТУПОЙ ЭГОИЗМ. ОДНАЖДЫ НАЙДЯ СВОЕЙ ПРИДУРИ ВЫХОД, КАК-БУДТО ОТКРЫЛА ИНЫЕ МИР
НАТХНЕННЯ ЦІЛУНКІВ У КОЖЕН НАШ ДЕНЬ, ПРИХИЛЬНОСТІ МУЗИ У СВІТЛІЇ ДУМИ. ХАЙ ШЛЕ, НАМ ЕВТЕРПА РЯДКИ ІЗ ПІСЕНЬ, ТА АРФИ ЇЇ ВІЧНО ГРАЮТЬ НАМ СТРУНИ. БЕЗКРАЇ ХАЙ БУДУТЬ ПОЕЗІЙ РЯДКИ, ЕПІТЕТІВ МОРЕ ВПАДУТЬ В ОКЕАНИ. ОСЯЮТЬ СЛОВА МІЛЬЙОННІ ЗІРКИ ТА ВСЕСВІТ ВІДВЕРТИМ ХАЙ СТАНЕ. У ВІРШАХ ДОБРА Й ПОЗИТИВУ ЛИШЕ, АЛЕ ЯКЩО ТРЕБА ТО Й З ПЕРЦЕМ. БУРХЛИВІСТЬ ФАНТАЗІЙ  ХАЙ ВІК ЗБЕРЕЖЕ В ДУШІ ПОЕТИЧНІЙ ТА СЕРЦІ. НЕ ЗНАЄ ХАЙ ВТОМИ ПОЕТА РУКА І ЧАС ХАЙ ЇЇ НЕ СПИНЯЄ. ТА РИМА НЕВПИННА НЕХАЙ БУДЕ СТРІМКА, Й НАДАЛІ
ЩЕ ПОКИ ЧУЄТЕ МОЇ СЛОВА, ЩЕ ПОКИ СЕРЕД ВАС ЖИВУ НА БІЛІМ СВІТІ, ДУША ВІДВЕРТО ПРОЩЕННЯ СПІВА ТЕ ДОЛЕНОСНЕ, ГОЛОВНЕ ТА ЗАПОВІТНЕ. БО ВАС УСІХ ДАВНО, ДАВНО Я ВЖЕ ПРОСТИЛА ТА В ЩИРІМ СЕРЦІ ЗЛА І КРАПЛІ НЕ ТРИМАЮ. ПЕРЕД ІКОНАМИ ЗА КОЖНОГО ПРОСИЛА, ВІД СЕБЕ З ЛЕГКІСТЮ ОБРАЗИ ВІДПУСКАЮ. ЛИШЕ У ВАШОМУ "ПРОЩАЮ" Є ПОТРЕБА, БО ЦЕ ПО ДОЛІ ТЯГАРЕМ НА ПЛЕЧІ НОША. МЕНЕ ПРОСТІТЬ, УСІ ЖИВІ ТА ВЖЕ ЯКІ НА НЕБІ, В МОЛИТВІ ТИХІЙ НА КОЛІНАХ ПРОШУ. ВСІ САМІ РІДНІ ПО ЖИТТЮ Й ПО КРОВІ, ЗА ВСЕ ПРОБАЧТЕ, Я МОЛЮ Й БЛ
Неба синь і безмежна блакить навкруги, Й скільки око сягне – береги, береги... То лиман, який спав, пробудився зі сну, Бо вже довго чекав свою гарну весну! ВІН ТЕРПЛЯЧЕ ЖАДАВ СПРАГЛО ВОЛЮ У СНІ, ВЖЕ РОЗТАЛИ ОКОВИ ЙОГО ЛЬОДЯНІ. ВІДТЕПЕР НАСОЛОДА ХВИЛЯМ ШВИДКИМ, ВОНИ НАЧЕ ЛІТАЮТЬ ЗА ВІТРОМ ЛЕГКИМ. Ніжно хвилі цілують вуста берегів Й не зважають на тихий подив лугів. Зашуміли, накинули пінисту шаль... Вабив, кликав лиман у незвідану даль. В ТУ ЗВАБЛИВУ Й БУРХЛИВУ МОРІВ ШИРОЧІНЬ, ЩО ВІБРАЛА У СЕБ
НА НЕБЕСНОМ ОКОШКЕ В ВАЗОНАХ ЦВЕТОЧНЫХ, ПОД МУРЛЫКАНЬЕ КОШКИ ЦВЕЛИ ДИВНЫЕ ЗВЕЗДЫ. ЧУДНОЙ АНГЕЛ СРЫВАЛ ИХ В ЧАС ПОЛУНОЧНЫЙ И КАК-БУДТО БЫ ПТИЦ ОТПУСКАЛ НА СВОБОДУ. ОТПУСКАЛ К ТОЙ ЕДИНСТВЕННОЙ ЯРКОЙ ДАЛЕКОЙ, К ВОСХОДЯЩЕЙ ВЕЧЕРНЕЙ В ЗАВЕРШЕНИИ ДНЯ. ЧТОБЫ НЕ БЫЛО ЕЙ В ТЕМНОТЕ ОДИНОКО, ЧТОБЫ В МИРЕ ОГРОМНОМ НЕ СИЯЛА ОДНА. ОН САЖАЛ БЕСКОНЕЧНО УПАВШИЕ НАЗЕМЬ, В МИЛЛИОНЫ ВАЗОНОВ ЗЕРНЫШКИ ЗВЕЗД. ПОД ТЕПЛОМ ЕГО КРЫЛЬЕВ ЗАЦВЕТАЛИ ВСЕ РАЗОМ, СЛОВНО ПОЛЕ СОЗВЕЗДИЙ КОСМИЧЕСКИХ РОЗ. И ВСЕ ТАК ЖЕ СРЫВАЛ, ОТП
СТАЛО ТЕСНО ДУШЕ В УЗКИХ СТЕНАХ, КОРИДОР ДВА НА ДВА НЕ ПОРТАЛ. НЕТУ ВЫХОДА МЫСЛИ БЛАЖЕННОЙ, ДИВАН КУХНИ И СЦЕНА, И ЗАЛ... И МОЙ СЛУШАТЕЛЬ ЧАЙНИК СВИСТЯЩИЙ, ЧАШКА ЧАЯ ДЫМЯЩАЯ ТОМНО, КАЛЕНДАРЬ ГОДА ШЕЛЕСТЯЩИЙ, А Я ТАК ЖЕ В ОБРАЗЕ СКРОМНОМ. КАЖДЫЙ ИМПУЛЬС ПРОСИТ СВОБОДЫ, ТЕЛО РВЕТСЯ ИЗ КЛЕТОК ЭТАЖНЫХ. ДАВЯТ МУЗУ КИРПИЧНЫЕ СВОДЫ, МОНОТОННОСТЬ СКУДНЫХ ПЕЙЗАЖЕЙ. БЬЮ ПО КЛАВИШАМ В НОЧЬ, В ОДИНОЧЕСТВЕ, РАЗДЕВАЮСЬ ДУШОЙ ОТКРОВЕННО И ВСЕ ЖДУ ОТ СУДЬБЫ ПРОРОЧЕСТВА, ХОЛОДЯ СВОЕЙ РИФМОЮ ВЕНЫ. НО ЧАСЫ БЕС
БОСИКОМ ПО ТРОПЕ ПО ЛУЖАМ ДОЖДЛИВЫМ В ЛЕГКОМ СИТЦЕВОМ ПЛАТЬЕ С ОХАПКОЙ СИРЕНИ, ШЛА ДЕВЧОНКА ПО МАЮ НЕ ТОРОПЛИВО, СЛОВНО МУЗА НЕБЕСНАЯ СТИХОТВОРЕНИЙ. БУДТО ВОВСЕ ЗЕМЛИ НЕ КАСАЯСЬ СТОПАМИ, С РУЧЕЙКАМИ ПЛЫЛА  ПО ТЕПЛОЙ ВОДИЦЕ. ДУНОВЕНИЕ ИГРАЛО С ЕЕ ВОЛОСАМИ, В ШЕЛКЕ ПРЯДЕЙ ПШЕНИЧНЫХ ЛУЧ ХОТЕЛ РАСТВОРИТЬСЯ. РЮШИ ТОНКОЙ ОДЕЖДЫ ЛАСКАЛА ПРОХЛАДА, ПОЦЕЛУИ ДОЖДЯ СУШИЛ ВЕТЕРОК. ОНА ТИХО БРЕЛА НЕСЯ В СЕБЕ РАДОСТЬ, КАК ВОТ-ВОТ РАСПУСТИВШИЙСЯ ЗЕЛЕНЫЙ ЛИСТОК. ЗА СОБОЙ ОСТАВЛЯЯ ШЛЕЙФ ЦВЕТОЧНЫЙ И СВЕЖИЙ, ОНА
Show more
About group
СТИХИ-РАСПАХНУТОЕ ОКНО В МОЮ ДУШУ. ГРУППА СОЗДАНА 22.01.12 ФОТО: ОДИН ИЗ СПОСОБОВ ОСТАВИТЬ В ПАМЯТИ ТО, ЧТО ВОЗМОЖНО, ОСТАЛОСЬ ТОЛЬКО НА ФОТО... КАРТИНЫ, ИКОНЫ БИСЕРОМ:АВТОРСКИЕ РАБОТЫ
Address:
Nikolayev, Ukraine