СтихиЯ

Пролітають літа швидкоплинно, В серпантини сплітають дороги... Що шукаєш ти в світі, Людино? Що в житті ти знаходиш, Небого? В чому сила твоя? В чому правда? Що залишить життя наостанок? Ти чекаєш щасливого завтра, А знаходиш обвуглений ранок... І нема рятівних в світі крапель... Дійсність плани сама скоректує І життя, мов безжалісний скальпель, Сполосує тебе...сполосує... І заплаче душа твоя гірко: Все - у порох, що ставив на карту... Поміліє життя твого гирло, І не стане ні сил, ні азарту... Та минуть і печалі, і радість, Не мине лиш в любові потреба... Вже у черзі тупцюється старість... Так змиритися важко...а треба... Не вернешся з кінця до початку, Час диктує - борги віддавати... С

Я від любові не помру сьогодні (я що не день - закохуюсь в земне)... Над світом слів, що не впадуть в безодню, Соломинко моя, тримай мене... Мов нескінченність, ця зимова сутінь... Весни чекаю, як чекають свят... Забути хочу...тільки... як забути Тремтіння те, від маківки до п"ят? Стрясати тишу не посмію всує... Я душу не розтну, як чорний мавр... Весну й любов в безсмертя заримую І в темну ніч загублю календар... І хай собі сміється місяць в повінь, І скрегіт тиші - цвяхом по вікні: Сьогодні не вмирають від любові - Вмирають від відсутності її... © Copyright: Наталья Кислощук