ДІМОЧКА Поковба (Павленко). Апластична анемія

Мы боремся с нашим редким заболеванием уже год и 5 месяцев! Наш случай бывает один на миллион жителей планеты и большинство не доживают до 6-ти месяцев. Мы прошли лечение в областной больнице, Охматдете и наконец то трансплантация, которую сделали пол года назад в Барселоне! Доктора дают большие шансы на выздоровление и на нормальный темп жизни, основной временной границей считается 5 лет после пересадки! И тогда можно с облегчением сказать что мы в ремиссии! Большую благодарность выражаю вам, мои дорогие, за поддержку в трудную минуту! Вы даже не представляете насколько важно чувствовать поддержку со стороны! И когда объединилось так много людей, ты чувствуешь как то себя увереннее, но всё

Дмитрик проснувся і розповів, що йому приснився садочок і що він там гуляв із хлопчиками. Я навіть не плакав без тебе- говорить він. Ми прокапали антибіотики ( нагадую, що їх капають бо 14.06 температура підіймалась до 38,3) та зразу ж принесли тромбоконцентрат, який здали для нас вчора. Дмитрику спочатку було боляче, але потім уже розкапалось- все гаразд.Навіть не передати словами які в мене почуття. На словах це звучить, як тривога, страх,та даються взнаки недоспані ночі, адже вже 3 доби я майже не сплю. Не тому що нехочу, а тому що важко спати коли твоя дитина в такому стані. Краще цього нікому не знати Сторінка мами Дмитрика на фейсбук https://www.facebook.com/pokovbapavlenko Долучайтесь

Сьогодні Дмитрика так замучили уколами, що він в обід заснув і спав 5 годин. Хоча у нас і стояв катетер, але ввели Рекармон і Грастім підшкірно. Я дуже просила медсестру ввести в катетер, але вона відмовилась, аргументуючи це тим що так написано... Це був просто жах, ці препарати настільки болючі, що Діма ще хвилин 5 кричав після введення і говорив що йому пече. Нам ввели в одне і друге передпліччя і зняли катетер... Це було справжнье знущання, або я чогось не розумію... Аналізи у нас знову впали, але ще не критично ( лейк.3,2 тромб.43). Через низькі тромбоцити на місці ін'єкцій з'явились синці, яких і до цього вистачало.

Ось як ми весело провели день 8- го березня) Таблеточки привітали жінок такими приємними подаруночками! А ми з Дмитриком та Інною дуже довго гуляли на свіжому повітрі. Обійшли всі дитячі майданчики на території) А день почався з того що Дмитрик прокинувся вранці і, посміхнувшись, притулився до мене щоб я його обійняла. Це найкращий подарунок у світі! Лише б діти були щасливі та здорові!

Сьогодні ми отримали листа від Янгола для Дмитрика! Він дуже радіє подаруночкам! Хоче вже навчитися читати. Просить щоб я йому допомогла. Я читаю, а він повторює) Нам зробили процедури і тепер ми вільні) Підемо на сонечко погуляємо!

Доброго дня всім. Вибачте, що довго не писала і не відповідала. Дуже багато листів та повідомлень прийшло від Вас. Всім не маю часу'відписатися. Отже напишу тут. Дмитрик себе почуває непогано, але швидко втомлюється. Ми намагаємось якомога більше гуляти на свіжому повітрі. Але коли повертаємось назад- часто зупиняємось щоб відпочити та мені доводиться нести його на руках. На п'ятницю тромбоцити були 50 тис., а ще не пройшло і 5 днів як ми переливались. Все так же робимо стимуляцію введенням грастіму та чекаємо пункцію. Вчора нам знову переставили периферичний катетер, так як попередній зламався. Дякуємо ВСІМ за піклування та всебічну допомогу для Дімочки. І прошу Вас всіх хто може- моліться