ПУШКАРСЬКИЙ ГЕТЬМАНАТ! Село Грабовське- Сумщина...

Пригадалося... Ось ще одне місце в нашому селі, яке колись бреніло цнотою порядку і завжди нагадувало мені про життєдайну силу Води. Бо ж не дарма старші люди колись казали: «З Роси і Води...». Стежка до цього колодязю вузеньким шнурком ковзала з гори і до яру. Та й не одна була така стежина (бо й від кума Савича також була така стежечка). А травичка обабіч тих стежин - та була наче нагостреною косою приборкана. І нігде - а ні найменшої сміттини. Чисто і затишно було!!! Було так, - як тепер не буває. Вода в колодязі була гарна, смакотюща. Навіть тоді, коли з’явилися колонки люди не лінувалися ходити за «чистою та холодною», аби напитись. Десь у році 1972-73 спалахнув полум’ям хлів у Рибиних

Пригадалося... Стежка, яка межувала між першим і другим яром лісу, була з ряду не дуже привабливих. А все тому, що вся вона була побита післядощовими відбитками від копит корів та козячих ратиць... Круто і вперто, не завдяки, а всупереч видряпувалась та миршава стежка аж до «Оксентія», починаючи свій рух від лісового яру. Від яру, де правив Життям і гонором отсей колодязь/зруб. Ага, ото колись мали ми таку розкіш, та ще де?, у лісі! Люди ж цей стародавній зруб звали ще більш статусно: «Панська криниця». Відгукніться, будь ласка, хто пам’ятає цю криницю і цю назву... Мені буде до болю жаль, якщо така краса вже стерлася з пам’яті у моїх односельців. Мені буде вельми приємно і зворушливо якщо