Лист до президентів України Панове президенти є до вас розмова Бо ми давно не чули від вас правдиве слово І може я ніколи б не починав її Та скажу вам відверто - причина у війні В яку ви цю країну всі разом погрузили І щоб її не було ви нічого не зробили Невже за стільки років ви достатньо не нажили Щоб заробляти гроші копаючи могили Панове президенти є до вас питання Чому ви всі живете як голубці в сметані Тоді коли всі люди скидаються солдатам Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати Чому ви не пошлете на війну своїх синів Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків Скажіть мені, невже це виглядає справедливо Чому холоднокровно ви зливаєт
Коли, лягаєш мамо спати, Закрий ти очі й помолись, Щоб більш не падали на нас гармати І до ікони личком притулись.Шепчу тобі моя матусю Крізь сотні тисяч миль. Можливо я вже не вернуся Такий життєвий в мене стиль.Люблю Вкраїну – рідну неньку. Так сильно,як тебе люблю! Якщо прийдеться, то і життя покладу За сильну, вільну – у бою.А ти моя не плач рідненька, Зітри ти сльози із лиця. Не треба стільки болю І так не бачити війни, мені кінця.Із кожним сходом і заходом сонця я молюся. Молюся я до Бога і святих. Ти ж знаєш смерті не боюся. Боюся тільки сліз твоїх гірких.Пишайся зараз мамо мною, Що виростила сина-козака І усмішку свою не псуй журбою. Бо доля в мене Богом, написана така!.